Гауді Антоніо
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анто́ніо Га́уді (25 червня 1852, Реус – 10 червня 1926, Барселона) – видатний каталонський архітектор, новатор форми та один з найяскравіших представників стилів арт-нуво та модерн в архітектурному мистецтві. Більшість його робіт зосереджена в Барселоні.
Зміст |
[ред.] Життя
Антоніо Гауді (повне ім’я іспанською Antonio Plácido Guillermo Gaudí i Cornet) народився в невеличкому місті Реус поблизу Тарагони (Каталонія). Його батько був ремісником-казаняром. Його мати померла, коли він ще був дитиною, брат і сестра теж померли молодими.
Сам Гауді починає цікавитись архітектурою та малюванням ще в школі в Реусі, а в 1870 переїжджає в Барселону, щоб згодом вступити до місцевого університету на факультет архітектури. Для цього він декілька років готується, одночасно підробляючи креслярем у місцевих архітекторів.
В студентські роки індивідуальність його світосприйняття проявилася досить гостро, кажуть, що він ненавидів аналітичну геометрію з її прямими лініями та кутами, взагалі «мертві» теоретичні предмети. Натомість захоплювався криволінійними формами та багатоманіттям живої природи, з якого потім виріс його унікальний, різноманітний за формою та кольорами стиль.
Барселонський університет закінчує в 1878 році. «Або геній, або божевільний» – так сказали про нього на випускному екзамені.
Втім, на час закінчення університету, він вже мав непогані зв’язки в архітектурних колах Барселони, зробив декілька успішних проектів – це дозволило йому досить легко та швидко стати успішним архітектором. В подальшому він навіть і не залишав Барселони, за виключенням коротких подорожей до Марокко в 1987 та візитів в Кастилію, де в нього був один проект.
Його дивовижні, навіть божевільні та супервитратні проекти щедро фінансував багатий промисловець-бавовняр Еусебіо Гуель, завдяки якому Гауді міг зосереджуватись на творчості, абсолютно не думаючи про гроші.
Гауді був фігурою досить ексцентричною. Принципово відмовлявся розмовляти іспанською, розмовляв тільки каталонською, з підлеглими та відвідувачами і навіть з королем Іспанії, який колись відвідав його будівний майданчик. Одного разу його побила місцева поліція за «розпалення національного сепаратизму».
З дитинства потерпаючи від ревматизму, він створив для себе певний «здоровий спосіб життя», їв лише вегетаріанське, інтенсивно займався водними процедурами, обов’язково робив щоденні піші прогулянки. Від того місця де він жив з 1906 року до останнього та найвеличнішого його проекту – Собору Святого Сімейства, було майже чотири кілометри, цю відстань від кожного дня проходив пішки. Власне, усюди ходив тільки пішки, і це зрештою обернулось трагедією.
Гауді в студентські роки можна назвати денді. Йому подобалось модно одягатись, вести досить розкутий спосіб життя. І абсолютним контрастом до цього є Гауді після 40 років, майже фанатичний католик, який вів екстремальний, чернечий спосіб життя, дотримувався суворих постів, а після їх закінчення, як кажуть, «тримав шлунок напівпустим, щоб залишити місце для Бога». Щоденно сповідувався в гріхах та прагнув присвятити життя Богові, давши обітницю тепер працювати лише над релігійними замовленнями, ставав все більш нетерпимим до будь-якої критики своїх робіт, постійно вступав в конфлікти з владою, критикував сучасників та класиків...
Смерть застала Гауді 7 червня 1926 року. Близько 6 години ранку він за звичкою йшов до будівельного майданчику Собору Святого Сімейства, і на одному з жвавих перехресть вулиць був збитий трамваєм. Але цього убогого, погано вдягненого старого, мабуть, сприйняли за місцевого жебрака, таксисти довго відмовлялись везти його до лікарні. Робітники з майданчика, помітивши відсутність Гауді протягом декількох годин, почали розшукувати його, знайшли в місцевій лікарні для бідноти. 10 червня від отриманих поранень Антоніо Гауді помер. Поховали його в склепі незавершеного й досі Собору Святого Сімейства в Барселоні.
[ред.] Творчість
[ред.] Casa Vincens (1878-1880)
Casa Vincens – будинок в Барселоні, замовлений в Гауді Мануелем Вінсенсом, володарем цегляної та плиткової фабрики (який, до речі, був практично розорений цим будівництвом).
Елементи фасада, ажурні башточки нагадують про ісламські архітектурні мотиви, декоративне керамічне оздоблення шахматним орнаментом яскраво виділяється на фоні необтесаного каменю та охряної цегли, з яких зроблений будинок. В орнаментах кованих брам на вікнах та балконах використані рослинні мотиви. В інтер’єрі будинку також майстерно поєднані ісламські, японські та європейські мотиви.
[ред.] Palau Güell (1885-1889)
Palau Güell (адр. Calle Nou de la Rambla 3-5) – міський будинок, замовлений промисловцем (та багаторічним спонсором Гауді) Еусебіо Гуелем.
Фасад будинку облицьований плитами сірого мармуру, лише між двома арками встановлена декоративна колона з каталонською емблематикою та вензелями господаря.
Через незвичні арки параболічної форми гості могли вільно проїжджати в просторий вестибюль будинку прямо в екіпажах, а в самому вестибюлі передбачений спіральний спуск в підвал, де знаходяться стайні.
В будинку 127 колон, і кожна з них унікальна – від приземлених, грибовидних в підвалі до елегантних полірованих з піренейського змійовика в приймальній залі.
В центрі будинку знаходиться зал з куполом висотою 17,5 метрів. В залі також встановлений орган унікальної конструкції з системою труб, які виходять в верхню галерею.
Інші кімнати розташовані навкруг центральної зали. Особливо цікавим є оформлення стелі кожної з кімнат. Розкішна кипарисова та евкаліптова обшивка, ажурна металева арматура. Не менш унікальними є й меблі, також спроектовані Гауді.
На стелі будинку знаходиться невеликий купол з загостреною башенькою. Він оточений 18 витонченими кам’яними скульптурами.
[ред.] Casa Calvet (1899-1904)
Будинок Кальветта – мабуть, єдина споруда, задля якої Гауді довелось йти на компроміси. Власне, це був 8-квартирний будинок з підвалом та цокольним поверхом, в якому планувалось розташувати офісні приміщення.
Проект Гауді був досить простим, майже традиційним, як для нього, але все ж таки несе відмітку індивідуальності автора, насамперед своїми багаточисельними балконами з ажурними брамами. В якості будівельного матеріалу Гауді застосував необтесаний камінь. На стіні другого поверху, який займав господар будинку, Гауді розмістив рельєфне зображення гриба – відомо, що Кальветт був захопленим грибником.
[ред.] Casa Batlló (1905-1907)
В будинку Батльо Гауді досягнув апогею своєї захопленості криволінійними формами та «органічними» мотивами, застосувавши його абсолютно до всього – від фасаду до інтер’єрів та меблювання. Покрівля виложена черепицею так, що нагадує риб’ячу луску. Сальвадор Далі з захопленням писав про цей будинок: «Це величезна, дивовижна, яскрава, переливчаста мозаїка з неперевершеною грою фарб, що іскряться, а з них проступають водні стихії»
[ред.] Casa Milà (La Pedrera) (1905-1907)
Цей будинок часто називають «Педрерою», кам’яною печерою. Гауді тут досяг сюреалістичної атмосфери, з хвилястим фасадом, криволінійними формами та ексцентричними димарями-дзвонами. Сам Гауді про цей будинок казав: "Його форми перегукуються з контурами гір, які оточують Барселону та їх можна побачити з даху цього будинку."
[ред.] Sagrada Família (1884-1926 [2040?])
Собор Святого Сімейства (ісп. Temple Expiatori de la Sagrada Família) - кульмінація творчості Антоніо Гауді. Цей величний собор почав будуватись ще в 1882 році на пожертви віруючих, хоча сам Гауді був залучений до проекту лише 1884. До самої смерті, весь свій час він присвятив цьому будівництву, відволікаючись зрідка на інші проекти, а з 1914 року повністю зосередившись на соборі.
Трагічна загибель архітектора 1926 не зупинила будівництво і воно продовжується й дотепер. Грандіозність задуму можна оцінити лише з того факту, що завершення його планується лише на 2040 рік.
Собор Святого Сімейства за задумом мав стати архітектурним втіленням Нового Заповіту, непорушності християнських вірувань. Звідси й глибокий символізм храму. Згідно з проектом, храм має три фасади, кожний з яких має власну назву: західний - Різдва, східний - Страстей Христових, та південний - Вознесіння. Кожний фасад має чотири башти висотою понад 100 метрів. Всього заплановано дванадцять башт, що символізують кількість апостолів. З трьох фасадів за життя Гауді майже збудований був лише один. Він має три входи, що символізують Віру, Надію та Милосердя, які прикрашені скульптурними групами за Євангельськими сюжетами.
Окрім башт, за проектом Собор увінчується ще чотирма, більш високими, баштами, які символізують чотири Євангелія. Головна дзвіниця Ісуса Христа, увінчана хрестом, матиме заввишки 170 метрів, а друга за висотою дзвіниця Діви Марії - 120 метрів.
 |
Ця стаття належить до вибраних статей за результатами голосування . |
