Архітектура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Архітектура (від грецького αρχη — тут: основа, джерело; і латинського tectum — будинок), — це одночасно наука і мистецтво про проектування будівель.

Згідно з древньоримським архитектором Вітрувієм, архітектура ґрунтується на трьох началах: місцність, користь і краса, і лежить в певному гармонічному відношенні до пропорцій людського тіла. Перші архітектурні споруди з'явились раніше писемності.

[ред.] Архітектура як галузь людської діяльності

Аж до новітнього часу в різні історичні епохи різні елементи формули Вітрувія були головними, відповідаючи потребам свого часу (бароко, класицизм, готика, романський стиль та ін.). Останніми десятиліттями, після періоду модернізму (не плутати модерном), з розповсюдженням сучасних будівельних матеріалів та технологій, з кризою «єдиної епохи» і виникненням принципу різності культур, архітектурна форма майже незворотно стала відриватись від функції. Форма стала залежати не від матеріалу, як в часи Вітрувія, а від семиотичних претензій замовника чи автора-архітектора, і формула Вітрувія стала цікавити лише студентів і «класицистів». Розвивається в різноманітних стилях архітектура надзвичайно масштабно і поширено по всьому світі, особливо сьогодні цінується краса давніх звичаїв, їх модернізація у цьому напрямку.

[ред.] Професія

Як окрема професія (архітектор — «організатор простору») сягає древньоєгипетських «начальників будівництва», а саме — будівельників єгипетських пірамід.

В XX столітті архітектурна професія остаточно розділилась на дві гілки: на «об'ємне проектування» (яке займається проектуванням будівель — «об'ємів»), і «містобудування», що займається проектуванням великих міських районів чи конгломератів різної величини і різнофункціональних об'єктів. В кінці XX століття з містобудування, на стику соціології і загальної теорії систем, виділилась урбаністика як самостійна дисциплана, що має свої предметом місто і принципи міського розвитку.

[ред.] Мистецтво

В XX столітті архітектурний розвиток, що був стимульований цивілізаційною рефлексією, пішов шляхом симбіозу із суміжними галузями людської діяльності. «Архітектура як скульптура» породила Ґауді і ле Корбюзьє. Останній, в сою чергу, здійснив революцію в архітектурі, хоча, як і всі революції, не зовсім вдалу. «Архітектура як інженерія» породила функціоналізм і хай-тек-напрямки в архітектурі. В зв'язку з крахом парадигми модернізм і кризою позитивізму, виник деконструктивізм (наприклад, Заха Хадід) як реакція на пропередній конструктивізм, і т.д.

Видатні діячі в галузі архітектури нагороджуються Притцкеровською премією.