Антігона
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
АНТІГОНА (гр. Antigone)
1) дочка Едіпа та Іокасти, сестра Полініка. Іокаста народила А. від Едіпа, не знаючи, що він її син. Разом з батьком А. була в добровільному вигнанні в Колоні. Після смерті Едіпа повернулась до Фів. Під час походу сімох проти Фів владар Креонт заборонив ховати тіло Полініка як зрадника, але А. поховала брата, за що була живцем закопана в землю. (Варіант: Креонт наказав кинути А. в підземелля, де вона вкоротила собі віку.)
Софокл у трагедіях «Едіп у Колоні» та «А.» змалював А. ідеалом родинного обов’язку та дівочої відданості й самопожертви, зразком доньки й сестри. У європейській літературі до міфа про А. в різні періоди зверталися Ж.Ротру, Ж.Расін, В.Капніст, Ж.Кокто, Б.Брехт та ін., в музиці — X.В.Глюк, Д.Бортнянський, Ф.Мендельсон, К.Сен-Санс
2) дочка Еерітіона, онука мірмідонського владаря Актора, дружина Пелея; повісилася, коли її ввели в оману, сказавши, ніби Пелей одружився з іншою
3) дочка Лаомедонта, сестра Пріама. Насмілилась рівнятися вродою до Гери, за що богиня перетворила її волосся на вужів. Згодом боги обернули Антігону на лелеку.
