Історія Афганістану
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміст |
[ред.] Давні часи
Перша половина І тис. до н.е. - майже вся територія сучасного Афганістану входила до складу держави Ахеменідів.
330-329 - цю територію завоював Олександр Македонський, а потім вона перебувала під владою Сельовкидів.
З середини III ст. до н.е. і до 140-139 рр. до н.е. Афганістан входив до складу Греко-Бактрійського царства, а потім держави Великих Кушан (I-IV ст. н.е.).
V-VI ст. - територія Афганістану підпорядкована правителям ефталітів.
[ред.] Середньовіччя
З 7 по 10 століття землі сучасного Афганістану завойовані арабами та ісламізовані. Афганістан входив до складу Арабського халіфату. З IX ст. у Кабулі почав поширюватися іслам, який поступово витіснив зороастризм, буддизм та інші вірування.
З кінця XIV ст. територія Афганістану опинилася під владою Тимура, а потім у складі володінь Тимуридів.
[ред.] Новий час
Перші афганські державні утворення виникли в XVI ст. У 1747-1818 рр. існувала Дурранійська держава, створена Ахмад-шахом Дуррані.
Від 18 ст. -самостійний емірат, за впливи на який боролися Росія та Велика Британія.Велика Британія,врешті,здобула контроль над зовнішньою політикою країни, однак він зберіг внутрішню незалежність.
На початку XIX ст. Афганістан розпався на кілька самостійних князівств (Гератське, Кабульське, Кандагарське, Пешаварське).
[ред.] XX вік
У 1920-х рр. почалося об'єднання країни. Однак після англо-афганських воєн (1838-1842 рр., 1878-80 рр.) Афганістан змушений був визнати контроль Великобританії над зовнішньою політикою країни. Третя англо-афганська війна (1919 р.), розпочата Великобританією після того, як емір Аманулла-хан проголосив незалежність Афганістану (її негайно визнала Росія), закінчилася перемогою Афганістану.
[ред.] конституційна монархія
Незалежність Афганістану проголошено 28 лютого 1919 р. До 17 липня 1973 р. - конституційна монархія. Правила династія Надір-шаха.
[ред.] Республіка
17 липня 1973 р. монархію було ліквідовано і встановлено республіканський режим. Країна почала називатися Республікою Афганістан.
З 30 квітня 1978 р. - Демократична Республіка Афганістан. З 30 листопада 1987 р. - Республіка Афганістан.
З 28 квітня 1992 р. до грудня 2001 р. - Ісламська Держава Афганістан (ІДА).
27 квітня 1978 р. після так званої "квітневої революції" до влади прийшла Народно-демократична партія Афганістану (НДПА), яка обрала своєю ідеологічною основою науковий соціалізм. 30 квітня 1978 р. країну було проголошено Демократичною Республікою Афганістан (ДРА). Вся повнота влади в країні перейшла до рук Революційної ради, 1 травня був сформований уряд на чолі з Н.М.Таракі. Чинність Конституції від 14 лютого 1977 р. було скасовано.
Однак "квітнева революція" призвела до нової боротьби за владу - громадянської війни. 16 вересня 1979 р. Н.М.Таракі убитий змовниками на чолі з Х.Аміном. 27 грудня 1979 р. в країну були введені радянські війська з метою надання підтримки уряду НДПА. 28 грудня 1979 р. Х.Амін вбитий, державним і партійним лідером став Бабрак Кармаль.
13 квітня 1980 р. ухвалено тимчасову Конституцію під назвою "Основні принципи ДРА", яка діяла до квітня 1985 р. 4 травня 1986 р. Бабрака Кармаля на посаді генерального секретаря ЦК НДПА змінив М. Наджибула.
30 листопада 1987 р. ухвалено постійну Конституцію, у відповідності з якою країна знову почала називатися Республіка Афганістан (РА).
15 лютого 1989 р. після виведення радянських військ з Афганістану активізувались воєнні дії моджахедів ("борців за віру") - так називали себе опозиціонери, які намагались усунути НДПА від влади. 23 лютого 1989 р. Консультативна рада моджахедів, сформована в Пешаварі (Пакистан), обрала С.Моджаддеді президентом Перехідного уряду моджахедів (ПУМ), а Р.Р.Сайяфа - прем'єр-міністром ПУМ.
Уряд НДПА був змушений піти на внесення поправок у Конституцію країни (в травні 1990 р.), якими заявлялося про відмову партії від соціалістичної ідеології, включено статтю про ісламський характер афганської держави, за основу політичної системи прийнятий політичний плюралізм.
Зазнавши військової поразки у війні з моджахедами, президент РА М.Наджибула 15 квітня 1992 р. склав повноваження глави держави. Влада перейшла до Керівної ради джихаду (Перехідна рада моджахедів) на чолі з С.Моджаддеді. Він став тимчасовим главою країни, яка прийняла нову назву - Ісламська Держава Афганістан (ІДА).
6 травня 1992 р. колишній парламент (Національна рада) і уряд розпущені, сформований новий перехідний уряд за участі основних польових командирів моджахедів (уряд очолив С. Моджадедді), скасовані всі закони і постанови, які суперечать шаріату. Розпущено Партію Вітчизни (колишня НДПА, перейменована 28 червня 1990 р.).
30 грудня 1992 р. Повноважні збори народних представників строком на 2 роки обрали постійним президентом країни Бурхануддіна Раббані.
10 січня 1993 р. власті оголосили про формування нового парламенту - Повноважної асамблеї (Повноважної шури) у складі 205 депутатів.
20 травня 1993 р. сформований кабінет згоди (уряд) на чолі з Г.Хекматіаром.
В серпні 1993 р. між афганськими лідерами досягнуто згоди щодо проведення загальних виборів та участі у них спостерігачів від ООН. На розгляд президента країни Б.Раббані було передано проект нової Конституції, але суперечності між лідерами моджахедів, які перебували при владі, та військові сутички між польовими командирами, незадоволеними діями властей, призвели до постійних рокіровок в уряді, погіршення становища в економіці, зруйнованій громадянською війною.
[ред.] Талібан
Новою опозицією моджахедам став радикальний ісламський рух "Талібан", перші воєнні успіхи якого припали на осінь 1994 р.
27 вересня 1996 р. воєнізовані формування цього руху за підтримки ззовні зайняли Кабул, заявили про усунення президента Б.Раббані та уряду Г.Хекматіара, про запровадження в країні "істинно ісламського правління" на основі законів шаріату, сформували Тимчасову правлячу раду на чолі з Мохаммадом Раббані. Зміщений президент Б.Раббані і уряд Г.Хекматіара залишили Кабул, перебазувавшись у м. Мазарі-Шаріф.
27 вересня 1996 р. в Кабулі без суду страчено колишнього президента Афганістану М.Наджибулу.
10 жовтня 1996 р. на півночі країни сформовано першу антиталібську коаліцію: військові лідери А.Р.Дустум, А.Ш.Масуд, А.К.Халілі у м. Хінджані підписали Угоду про військовий союз і створили Вищу раду оборони (ВРО) на чолі з А.Р.Дустумом. ВРО - своєрідний уряд у 9 північних провінціях країни, які перебували під контролем цих сил. Штаб-квартирою ВРО стало м. Мазарі-Шаріф. ВРО заявила, що всі колишні державні структури функціонуватимуть на півночі Афганістану, а дипломатичні і консульські місії Ісламської держави Афганістан (ІДА) за кордоном представлятимуть інтереси ІДА.
У червні 1997 р. ВРО розпущена, замість неї створений Об'єднаний ісламський фронт порятунку Афганістану, до складу керівництва увійшли А.Ш.Масуд, А.Малік, Г.Хекматіар, А.Гейлані, А.Р.Дустум, афганські шиїти та ісмаїліти. Фронт заявив про готовність вести переговори з талібами.
У жовтні 1997 р. рух "Талібан" офіційно оголосив про зміну назви країни на Ісламський Емірат Афганістан (ІЕА). Роль уряду і президента на території підконтрольної талібам країни виконувала Тимчасова правляча рада (ТПР). Вона знаходилась у Кабулі, очолював її Моххамад Раббані. Але найважливіші рішення приймалися особисто мулою М.Омаром і його найближчим оточенням, які знаходились у м. Кандагар.
До кінця 1997 р. таліби контролювали близько 80 відсотків території країни. Адміністрацію талібів, як законну владу Афганістану, визнали тільки три держави: Пакистан, Саудівська Аравія і Об'єднані Арабські Емірати. Органи влади ІДА на чолі з президентом Бурхануддіном Раббані світовим співтовариством як і раніше визнавалися єдино законними. В ООН Афганістан преставлений також урядом президента Б.Раббані.
Президент ІДА Б.Раббані не раз закликав своїх супротивників до примирення, вважаючи, що конфлікт в Афганістані неможна вирішити воєнним шляхом, і запропонував скликати Лойя джиргу (загальнонаціональний з'їзд), на якій можна було б вирішити основні проблеми, пов'язані з врегулюванням і створенням уряду національної єдності.
У серпні 1998 р. рух "Талібан" відхилив пропозицію Росії та Узбекистану припинити воєнні дії і провести переговори з антиталібівською коаліцією.
У 2000 р. рух "Талібан" контролював близько 90 відсотків території Афганістану, за винятком деяких північних провінцій і районів поблизу Кабула.
У листопаді 2000 р. уряд талібів відкинув пропозицію колишнього короля Афганістану Мохаммада Захір Шаха про скликання Лойя джирги, яка мала вирішити питання про центральний уряд.
[ред.] Після 2001
17 вересня 2001 р. Північний альянс (Об'єднаний фронт) почав воєнний наступ з метою усунення руху "Талібан" від влади, він також висловив готовність координувати воєнні дії з США проти талібів, відмовившись видати головного підозрюваного у здійсненні терактів 11 вересня 2001 р. на території США Усаму бен Ладена. В жовтні 2001 року США почали авіа-обстріл позицій Талібану.У грудні того ж року почався наземний наступ військ США та анті-талібської коаліції.
14 листопада 2001 р. Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію на підтримку міжнародних зусиль щодо викоренення тероризму і створення перехідної адміністрації в Афганістані.
З 27 листопада по 5 грудня 2001 р. у ФРН в м. Петерсберг, під Бонном, проходила конференція ООН щодо постконфліктного врегулювання в Афганістані, в якій взяли участь делегати від 4 найбільш впливових політичних угруповань Афганістану - Об'єднаного антиталібського фронту (Північний альянс), екс-короля Захір Шаха, афганських біженців у Пакистані і "Кіпрської ініціативи", до якої входять афганці, які проживають за кордоном.
5 грудня 2001 р. після завершення конференції було підписано угоду, якою встановлено рамкові умови для дворічного перехідного періоду в Афганістані. 20 грудня 2001 р. Рада Безпеки ООН схвалила резолюцію про розміщення в Афганістані міжнародних сил безпеки. 22 грудня 2001 р. президент країни Бурхануддін Раббані склав повноваження, а глава тимчасового уряду Хамід Карзай і члени уряду склали присягу. Тимчасовий уряд виконував обов'язки протягом шести місяців до скликання Лойя джирги - всеафганської наради найавторитетніших релігійних і суспільних діячів, яка мала схвалити нову конституцію і підготувати демократичні вибори 2004 р., після чого буде сформовано уряд на широкій основі.
22 грудня 2001 р. керівництво руху "Талібан" заявило про припинення своєї діяльності. В грудні 2001 року був повалений режім Талібану та сформована тимчасова влада країни.У 2002 році в країні був росташован міжнародний контингент миротворців,який знаходиться під керівництвом НАТО з серпня 2004 року.
У 2004 році в Афганістані була впроваджена нова конституція та національна валюта- Афгані(AFN).
Ситуація,однак,в деяких регіонах Афганістану й на зараз залишається досить напруженою.
