Хотинська війна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ХОТИНСЬКА ВIЙНÁ 1620-1621 рр. – вiйна султанської Туреччини проти Польщi, яка завершилася 4-тижневою битвою об’єднаних сил українського козацького і польського шляхетського вiйськ проти турецько-татарських завойовникiв пiд Хотином (звідси її назва) і поразкою турків.
Війну почала Туреччина. Після перемоги над польсько-шляхетським вiйськом у Цецорській битві 1620 р. вона почала готуватися до завоювання Польщi й Русі-України. Навеснi 1621 р. султан Осман ІІ зiбрав велике вiйсько і рушив до Молдови. Його бойовi сили становили близько 100 тис. чол. До турецького війська приєдналася 60-тисячна кримська орда. Ослаблена поразкою пiд Цецорою шляхетська Польща перебувала у полiтичнiй ізоляцiї через ворожi вiдносини із Московською державою, Швецiєю та іншими країнами. Вона могла зiбрати лише З0-тисячне військо. Потрапивши в скрутне становище, польсько-шляхетський уряд звернувся до українських козакiв iз закликом взяти участь у вiйнi проти Туреччини, обiцяючи їм розширити права та привiлеї. Польський сейм ухвалив козацький реєстр у 20 тис. чол. з платнею 100 тис. злотих на рік.
Усвiдомлюючи загрозу поневолення руського (українського) народу турками, скликана 15-17.VI.1621 р. в урочищi Сухiй Дібровi (на Черкащинi) загальна козацька рада прийняла рiшення виступити разом з польсько-шляхетським військом проти турецько-татарської агресії. В той же час козацька рада послала у Варшаву посольство у складi П.Сагайдачного та інших козацьких старшин, щоб підписати угоди про розширення козацьких прав, вiдновлення вищої православної ієрархії на Русі-Українi тощо. Влiтку 1621 р. 40 тисяч козакiв на чолі з запорiзьким гетьманом Я.Бородавкою рушило в Молдову. Одночасно запорожцi почали напади на турецькi і кримськi чорноморськi прибережнi мiста. Перейшовши Дністер, козацькi загони протягом серпня 1621 р. вели героїчну боротьбу, стримуючи просування турецького війська до Хотина, поблизу якого був укрiплений табiр польсько-шляхетського вiйська. Після скинення з гетьманства Я.Бородавки і обрання гетьманом П.Сагайдачного козацьке військо (в складi його було 700 донських козакiв), вiдбиваючи безперервнi атаки турецького авангарду, 1.ІХ.1621 р. з’єдналося пiд Хотином з польсько-шляхетським вiйськом. З 2.ІХ.1621 р. ворог почав штурмувати укрiпленi табори козацького i польсько-шляхетського вiйськ. В останньому, генеральному штурмi 28.IХ.1621, коли турецьким силам вдалося оволодiти польсько-шляхетськими укрiпленнями, козацьке військо ударами з флангiв розгромило ворога. Побоюючись остаточного знищення своїх вiйськ, султан змушений був припинити воєннi дiї і укласти Хотинський мир 1621 р. Головна заслуга в перемозi над турецько-татарськими вiйськами належала українським козакам. Вони своїм безприкладним героїзмом i мужнiстю врятували польсько-шляхетське військо вiд розгрому й лiквiдували небезпеку турецько-татарського поневолення руського (українського) і польського народiв. Перемога в Х.В. мала велике мiжнародне значення. Вона примусила Туреччину вiдмовитися вiд планiв завоювання Європи. Розгром пiд Хотином привiв у султанськiй Туреччинi до народного повстання, заколоту яничарiв, ослаблення полiтичної влади (1622 р. Османа ІІ було вбито яничарами) та до посилення визвольної боротьби слов’янських та арабських народiв проти турецьких поневолювачiв.
[ред.] Джерела
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. - Луцьк: Вежа, 2000
- Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста. - К.: Генеза, 1993
