Факт
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ФАКТ (лат. factum - зроблене) - поняття, що має виражену суб'єкт-об'єктну природу, що фіксує реальну подію або результат діяльності (онтологічний аспект) і, що вживається для характеристики особливого типу емпіричного знання, яке, з одного боку, реалізує вихідні емпіричні узагальнення, будучи безпосереднім базисом теорії або гіпотези (в окремих випадках й самої теорії), а з іншого боку - несе у своєму вмісті сліди семантичного впливу останніх (логіко-гносеологічний аспект).
У логіці й методології науки емпіричні Ф. виконують різноманітні функції стосовно теорії: є основою її виникнення, відіграють роль перевірки і підтвердження або спростування гіпотези (в окремих випадках й самої теорії). Наукова теорія в саморозгортанні генерує можливість виникнення нових Ф., описує і пояснює їх, виконує функцію передбачення. Таким чином, емпіричні Ф. і теорія діалектично взаємозалежні в процесі розвитку наукового знання. Протиставлення або ототожнення їх веде до крайностей фактуалізму та теоретизму - протилежним підходам до розуміння ролі Ф. у саморусі наукового знання.
В останні десятиліття відбувається процес руйнування типу раціональності і теоретичності, сформованих у науці і філософії Нового часу, намічається тенденція переосмислення онтологічної й гносеологічної природи Ф.
Ф. у контексті класичної раціональності - елемент емпіричного знання, що формується за допомогою ряду складних пізнавальних операцій. Ціль такої діяльності - виключити з вихідних даних реального спостереження й експерименту суб'єктивні моменти - помилки спостерігачів, перешкоди, перекручування приладів. Для цього дані спостереження (т. зв. протокольні твердження в термінології логічного позитивізму) піддаються порівнянню, перевірці, раціональній обробці для виявлення стійкого, інваріантного змісту. Отримане емпіричне знання - Ф. - оцінюється як об'єктивне і достовірне. Такого роду науково-дослідна діяльність, втілюючи ідеали раціональності Нового часу, припускає можливість тільки однієї об'єктивної істини, однієї логіки, одного суб'єкта і (як онтологічно даного) єдино можливого буття.
У сучасному гуманітарному й особливо історичному пізнанні проблема фіксації Ф. в історико-культурній реконструкції дозволяється на користь переосмислення традиційних підходів. Ф. культури й історії розглядаються незамкнуті, відкриваючі свої різноманітні властивості в спілкуванні (а не тільки в узагальненні) з іншими історичними і сучасними подіями та Ф. У природознавстві дані тенденції детермінуються синергетикою, осмисленням природно наукового і філософського статусу т. зв. антропного принципу й інших підходів, що включають фактор часу, історичність у традиційні об'єкти природознавства.
