Таціт
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ТÁЦІТ ПУБЛІЙ (Гай?) КОРНЕЛІЙ (бл. 56-бл. 117) - римський історик. Н., ймовірно, в Галлії (в м.Інтерамні, нині м.Тернi в Італії) у сім'ї прокуратора. Належав до нової знаті, що вийшла з провінцій, на яку спиралися імператори Флавії. Імператором Веспазіаном включений до сенатського стану. Обіймав ряд високих державних посад - претора, консула, проконсула Азії. З 80-х років - член почесної жрецької колегії. Відомий як судовий оратор. Основні твори, що збереглися: “Агрікола” (97-98) - біографія типового представника нової служилої знаті, полководця і тестя Т.; “Германія” (98) - нарис суспільного устрою, релігії та побуту германських племен; “Діалог про ораторів” (між 102-106); “Історія” (105-111) - висвітлює життя Риму та всієї імперії у 69-96 (з 14 книг дійшли до нас кн. 1-4 і поч. кн. 5-ї) та “Аннали” (над ними Т. працював до самої смерті), присвячені історичним подіям 14-68 (працю не закінчено, збереглися кн. 1-4, 12-16, в уривках кн. 5, 6, 11). Центральна проблема творчості Т.- оцінка імперії та її історичної ролі. В імперії Т. вбачав необхідний етап історії Риму, неминучу форму економічної та військово-політичної організації держави, яка закономірно змінила республіку, що себе вичерпала. На трактуванні Т. історичних процесів, що відбувалися в імперії у 1 ст. н. е., позначилися криваві ексцеси, деспотична сваволя кін. 90-х років під час правління Домініціана. У його зображенні імператори виступають не тільки як носії прогресу, але і як криваві тирани. Діалектичне розуміння прогресу та історії становить найціннішу рису Т. як історика. У “Германії” Т. згадує про народ венетів як сусідів германських племен у районі р.Вісли. На думку фахівців, ця згадка є запозиченням з “Природничої історії” Плінія Старшого і, можливо, інших творів. У працях Т. також містяться цінні відомості про сарматів і Боспорську державу.
ДЖЕРЕЛА:
1.Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
2.Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
