Стенографія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Стенографія, система спеціяльних значків: геометричних (використовуваних у різних системах С. в Англії й Франції) та елементів літер рукописного письма (застосовуваних гол. в Німеччині й по слов. країнах), пристосована для швидкого запису за складами, словотвірними морфемами й словами говореної мови. Найбільше поширилися на Сх. Європи системи С. на нім. основі Ф. К. Ґабельсберґера (1789 — 1849), що її достосував (після перших спроб Л. Олєвінського, 1864 і Й. Полінського, 1891) до укр. мови О. Панейко (1922). На Сх. Україні виникли варіанти С., складені О. Герштанським та М. Льовшином («Курс стенографії», 1948), на основі рос. адаптацій системи Ґабельсберґера М. Соколовим та ін.
 |
Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
