Священик
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Свяще́ник, назва сану служителя, поставленого єпископським рукоположенням (висвятою) на виконування священних таїнств, відправляння церковних богослужб та релігійного обслуговування вірних. Звич. С. називають «отець», «пан-отець» (зах.-укр.), «батюшка» (сх.-укр.), «ієрей» (урочисто — ц.-слов.) і «піп» (нар., що тепер набрало зневажливого відтінку). С.-ченцем зветься ієромонах. Соц.-правне і матеріяльне становище С. мінялося в окремі часи історії України. Становище С. упосліджене в СРСР, де духовенство фактично позбавлене громадянських прав і переслідуване. С. — термін, що найчастіше вживається в Правос. Церкві. В СРСР С. називають «служителем культу». Див. Духовенство.
 |
Це незавершена стаття з релігії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
