Сакович Касіян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сакович Касіян Калліст (1578 — 1647), церк. діяч і письм.-полеміст, нар. у священичій родині у Потиличі к. Рави, вчився у Замості, Любліні й у Краківській Академії та був виховником Адама Киселя. 1620 — 24, бувши ченцем, став ректором Київ. Братської школи; перейшовши до Любліна 1625, приступив до з'єднаної Церкви і став архимандритом у Дубному 1626 — 39, а наступного р. перейшов на латинський обряд і вступив до ченців-авґустиніянів у Кракові. С. був обдарований визначним письменницьким хистом. Перший твір з філософ. тематикою «Проблеми» видрукував поль. мовою у Кракові 1620, 1622 у Києві видав написані тодішньою книжною «руською» мовою «ВЂршЂ на жалосный погреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного....» за зразками силабічної барокової поезії. З ін. йото писань найважливіші: «Kalendarz stary .. і responzy na zarzuty starokalendarzan» (1642) та «Epanorthosis albo Perspektywa ..» (1642) з полемічним наставленням проти юліянського календаря і проти літургійних обрядів тодішньої правос. і уніатської Церкви, що не залишилися без відповіді з боку правос. — Петра Могили («Litos albo kamień...», 1644) і уніятів — Пахомія Войни-Оранського та Івана Дубовича.