Сабов Євменій
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сабов Євменій (1859-1934), гр.-кат. свящ. і русофільський діяч на Закарпатті, учитель руської мови в гімназії в Ужгороді (1887-99), пізніше парох у Севлюші (тепер Виноградів) та архидиякон угорчанський; автор підручників: «Русская грамматика и читанка к изучению литературного языка угрорусских» (1890), «Церковно-славянская грамматика» (1894; по-угорськи), «Хрестоматия церковно-славянских и угрорусских литературных памятников...» (1893) та «Грамматика русского языка» (1924). «Очерки литературной деятельности и образования карпаторуссов» (1925). Відстоював лінію відрубного місц. варіянту літ. мови, спертого на язичіє, рос. мову і закарп. говірки. Граматика і правопис (рос. етимологічний) С. були ухвалені угор. урядом для шкіл, вона теж була урядовим підручником руської мови в усіх укр. школах Пряшівщини. Як культ. діяч, С. брав участь в осв.-вид. товаристві «Уніо», був співзасновником газ. «Наука», а по першій світовій війні — Общества ім. О. Духновича (від 1923 його досмертний гол.); ред. ж. «Карпатскій СвЂтъ» та ін. У міжвоєнні pp. С. був найвпливовішою особою русофільського табору на Закарпатті.
Література: Научный Сборник в память Е. Сабова. Ужгород 1935.
 |
Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
