Подільська височина
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Подільська височина — височина на південному заході України, на лівобережжі Дністра. Витягнута із північного заходу на південний схід. Складена вапняками, мергелями, піщаниками й сланцями, а в східній частині гранітами й гнейсами, перекритими лесами й ліссовидними суглинками. Для рельєфу характерне сполучення великих плоских межиріч і глибоких каньонообразных долин. Висоти знижуються із північного заходу на південний схід з 380—320 м до 220—130 м. Вища точка - 471 м (гора Камула). Північний край височини в результаті інтенсивного ерозійного розчленовування має горбкуватий характер рельєфу (Гологори, Вороняки, Кременецькі гори висотою 400 м і більше). Придністровська частина Подільської височини представляє східчатообразну рівнину, утворену великими терасами Дністра. У західній частині з північного заходу на південний схід простягаються Толтри (Медобори).
Значна частина Подільської височини розорана. Є дубові ліси (з домішкою граба, липи) і лугові степи; у північних районах зустрічаються невеликі букові ліси, у південній частині — разнотравно-типчаково-ковильні степи.
Подільську височину разом з Волинською часто називають Волино-Подільскою.
Джерело: Велика радянська енциклопедія
