Волинська височина
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Волинська височина - підняття на заході України, між ріками Буг і Корчик (басейн ріки Случ). На півночі уступом висотою 30-50 м обривається до Поліської низовини, з півдня Волинська височина обмежена рівниною Малого Полісся. Висота 220-250 м (максимальна до 341 м - Мизочський кряж). Переважає увалисто-балковий рельєф. Річковими долинами Бугу, Стирі, Горині і їхніх притоків Волинська височина розчленована на окремі ділянки-плато.
Волинська височина разом з Подільською височиною часто називається Волино-Подільскою. Основою Волинської височини є відкладення Крейдового періоду, на заході під крейдовими відкладеннями залягають кам'яновугільні відкладення Львівсько-Волинського вугільного басейну. На межиріччях розвинені льосовидні суглинки, у західній частині під ними зустрічаються відкладення Дніпровського (максимального) заледеніння. На Волинській височині преважають лісостепові ландшафти.
Джерело: Велика радянська енциклопедія
