Пестель Павло Іванович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Павло́́ Пе́стель (1793—1826) —лідер декабристів на Україні. Автор програми Південного товариства (1821), що мала назву «Русская Правда», прихильник повалення царату, скасування кріпацтва і встановлення республіканського ладу. Одночасно з цим не визнавав права неросійських народів на самовизначення і був противником перебудови Російської імперії на федерацію. До незалежності України ставився негативно. Страчений у справі декабристів.
Пестель Павло Іванович (24.6.(5.7.)1793-13(25).7.1826) - дворянський революціонер, ідеолог декабристського руху, полковник.
Н. у Москві. В 1811 закінчив Пажеський корпус. Брав участь у Вітчизняній війні 1812, закордонних походах російської армії 1813-14.31813- ад'ютант ген. П. Вітгенштейна. З 1818 служив при штабі 2-ї армії в Тульчині, в 1821 призначений командиром В'ятського полку в с. Линці Тульчинського повіту. В 1816 вступив у "Союз Порятунку", був автором його статуту. В 1818 створив Тульчинську (Південну) управу "Союзу Благоденства", добився прийняття членами організації республіканської програми. У березні 1921 створив і очолив Південне товариство декабристів. З 1821 розробляв проект соціально-економічних та політичних перетворень у Російській імперії (у 1821 - названий ним "Руською Правдою"), який став політичною програмою Південного Товариства. П. виступав за проведення військового перевороту без участі широких верств народу. Висловлювався за знищення всієї імператорської сім'ї. Програма П. містила вимоги негайного повалення самодержавства та встановлення республіканського правління (причому після перевороту необхідно було встановити революційну диктатуру для здіснення перетворень у країні); знищення кріпосного права та наділення селян землею; ліквідація станових привілеїв та надання політичних прав всім чоловікам віком від 20 років; обмежити поміщицьке землеволодіння; створення двох земельних фондів - державного і приватного (з частини поміщицьких і державних земель мав бути створений волосний фонд, з якого кожен громадянин міг отримати наділ).
Згідно з запискою П. "Конституція. Державний заповіт" вищим законодавчим органом держави ставав однопалатний парламент -"Народне віче", виконавча влада мала належати Державній Думі. У вирішенні національного питання П. заперечував право неросійських народа Російської імперії на самовизначення (крім поляків) та був противником перебудови Росііі на федеративних засадах. Негативно ставився до діяльності Малоросійського Таємного Товариства та засуджував пропаговану ним ідею політичної незалежності України. Заарештований 13(25).12.1825 у Тульчині напередодні повстання декабристів. Страчений (повішений) разом з ін. керівниками декабристів у Петропавловській фортеці 13(25).7.1826.
