Неаполь Скіфський
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
НЕÁПОЛЬ СКÍФСЬКИЙ (грец. Νεάπολις) – столиця скіфського царства в Криму в 3-2 ст. до Р.Х. (розквіт за царів Скілура й Палака у 2 ст. до Р.Х.).
Згадується давньогрецьким географом Страбоном (1 ст. н. е.) і в херсонеському декреті на честь полководця Діофанта (2 ст. до н. е.).
У 1 ст. до Р.Х. зруйнований гунами.
Залишки міста-фортеці (городище) над р. Салгиром біля Сімферополя систематично досліджуються. Виявлено оборонні мури, рештки кам’яних будинків, мавзолей з похованнями скіфських царів і некрополь населення.
Місто (площею 20 га) було обнесене потужними мурами (до 12 м завтовшки) з баштами. Поза мурами містилися передмістя, некрополь з кам'яними та земляними склепами. У правильному плануванні частини міста, що прилягала до центральної брами та головної вулиці, відчувається грецький вплив. Видовжені прямокутні будинки складалися з гловного приміщення, де було вогнище, і сіней. Більшість же будівель, особливо на околицях, були землянками, напівземлянками, круглими в плані, житлами типу юрт, пристосованими для осілого життя.
Найяскравіші пам’ятки Н.С. – мавзолей з похованнями скіфського царя і знаті та вирубані в скелі поховальні склепи з настінними розписами.
Місто виникло в 3 ст. до н. е. Населення було мішаним: переважали скіфи, але жили тут і греки, сармати, таври. У 3-2 ст. до н. е. Неаполь Скіфський був значним ремісничо-торговим місом і столицею Скіфського царства в Криму. На культурі міста дуже позначився грецький вплив. Найбільшого розквіту Неаполь Скіфський досяг у 2 ст. до н. е. за царя Скілура та його сина Палака. З кінця 2 ст. до н. е., після війни скіфів, підтриманих сатматським плем'ям роксоланів, проти Херсонеса, особливо помітний вплив сарматів. У 2-3 ст. н. е. посилився вплив Боспорського царства, яке на рубежі 2-3 ст. н. е. на деякий час підкорило скіфів у Криму. Місто занепало у 3-4 ст., імовірно під ударами готів і гуннів.
ДЖЕРЕЛА:
1.Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
2.Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
2. Рад. енциклопедія історії України.- К., 1971.- т. 3.
