Гефест
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ГЕФЕСТ (гр. Hephaistos) — кульгавий син Зевса й Гери (за деякими переказами, син самої Гери), бог вогню та ковальства, на відміну від інших богів не цурався фізичної праці. Дружиною Г. була одна з харит, в «Одіссеї » (пісня VIII) — Афродіта, а за Гесіодом — Аглая. Роздратований потворністю й каліцтвом сина, Зевс (варіант: Гера) скинув його з Олімп у в море, однак Фетіда й Еврінома підхопили його й виховали в гроті Океанід. Згідно з пізнішим переказом, Зевс скинув Г. з Олімп у за те, що той у сварці Громовержця з Герою підтримував матір. Був неперевершеним майстром-митцем: будував богам палаци, трони, виготовляв зброю, посуд, оздоби. Із золота зробив собі двох рабинь, які вміли ходити і навіть розмовляти. Скіпетр і егіда Зевса, обладунок Ахіллеса, колісниця Геліоса, скриня Пандори, — все це його витвори. Г. виготовив також тенета, в які зловив свою зрадливу дружину Афродіту в обіймах Ареса. Його кузня містилася на Олімп і, за іншими переказами — в Етні та в кратерах інших вулканів, на Лемносі, Ліпарських островах, на Сіцілії тощо, де він працював за допомогою кіклопів. Культ Г. був так тісно пов’язаний з культом Афіни, що ці божества мали спільні храми й свята. На острові Лемнос його шанували як бога здоров’я; він оберігав від крововиливів, укусів гадюк та божевілля. В Афінах у листопаді відзначались халкеї — свято ковалів. На честь Г. відбувалися лампадофорії — біг із смолоскипами. Піші й кінні несли смолоскипи, і перемагав той, хто з палаючим факелом перший прибував до мети. У Римі Г. ототожнювали з Вулканом. 23 серпня на честь Вулкана римляни влаштовували свята — вулканалії, підчас яких кидали в вогонь маленьких рибок і звірят, гадаючи, що такими жертвами вимолять у Г. захист від пожежі. В античному мистецтві Г. зображували м’язистим ковалем з молотом або обценьками в руці, у хітоні ремісника та в конічній шапці. На вазах зустрічаються зображення Діоніса, що зводить сп’янілого Г. на Олімп, де бог-коваль розбиває Зевсові череп. У європейському живописі пізнішого часу образ Г використано в творах П. П. Рубенса, А. ван Дейка, Тіціана, Д. Веласкеса.
