Гесіод
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ГЕСІОД (Hesiod, ’Ηεσιοδος) (VII-VIII ст. до н. е.), перший відомий на ім’я давньогрецький поет, засновник дидактичного епосу, рапсод. З V ст. до н. е. історики сперечаються про те, хто був першим - Гесіод чи Гомер. Але якщо Гомер напівлегендарний, то Гесіод - цілком історична особа. Гесіод виступає як пророк, «покликаний» музами провіщати істину, перший у грецькій поезії визначає себе як особистість і називає своє ім’я.
Зміст |
[ред.] Біографія
Гесіод народився, за його власними свідченнями, у містечку Аскра, неподалеку від Фів, біля підніжжя гори Гелікон (Беотія), куди його батько перебрався з Кіми (Еоліда, Мала Азія). Після смерті батька брат Гесіода Перс захопив більшу частку батьківського спадку і, очевидно, збирався підкупити аристократів, які мали розсудити спадкоємців. Інші подробиці життя Гесіода майже напевно вигадані античними авторами.
[ред.] Творчість
Під іменем Гесіода збереглися три невеликі поеми, написані гекзаметром на епічному іонійському діалекті. Як свідчить у пролозі до "Теогонії" сам Гесіод, на творчість його надихнули Музи: вони з'явилися йому, коли він випасав овець, і звеліли говорити від їхнього імені. У "Роботах і днях" настійно рекомендується присвятити життя чесній праці, що супроводжується практичними порадами по землеробству, мореплаванню, а також моральними наставляннями і міфами. "Теогонія" (тобто "Родовід богів") - відважна спроба систематизації різних міфів про походження богів і їх нащадків. Історична концепція Гесіода виражена в легенді про п'ять поколінь людей: золоте, срібне, бронзове, героїчне й залізне. У "Щиті Геракла" Гесіод, треба думати, збирався описати похід героя проти Кікна (який грабував прочан, що несли у Дельфи десятину), однак на ділі значну частину поеми зайняв опис щита Геракла, мабуть, у наслідування знаменитому щитові Ахіллеса в Іліаді.
Немає сумніву, що за Гесіодом, як і за Гомером стоїть довга поетична традиція. Жителі материкової Греції, до числа яких належав Гесіод, зважилися кинути виклик творцям епосу іонійцям. Очевидно, гордість за рідну школу породила абсолютно неможливу з хронологічної точки зору легенду про перемогу, здобуту Гесіодом над Гомером у поетичному змаганні. Гесіод протиставляє свою поезію героїчному епосові як тверезу "правду" красивій "неправди ", тут немає того дещо іронічного ставлення до богів, яке ми знаходимо у Гомера.
Гесіод створив школу, де розроблявся генеалогічний та дидактичний епос, поки ці теми не стали набудком наукової й філософіської прози. Проте і в більш пізній час твори Гесіода високо цінувалися і кожного разу, коли в античній літературі відроджувався дидактичний епос, він волів зв’язати себе з традиціями поезії Гесіода.
[ред.] Твори, що збереглися
- "Теогонія" (Θεογονια), спроба об'єднати в послідовну систему міфи про початок світу, про походження богів (усього їх перераховано бл. 300) і героїв. Перші божества - це Хаос, Гея та Ерос. Хаос породжує Ереб (Морок) і Ніч, а від них виникає Ефір (Світло) і День. Гея породжує Урана (Небо), Гори й Понт (Море), тобто первинні природні сили, а потім, вже в союзі з Ураном, вона дає життя дванадцятьом Титанам, трьом Кіклопам і трьом Гекатонхейрам (Сторуким). Уран залишається верховним владикою доти, доки його не скидає власний син-титан Кронос, який разом зі своєю дружиною Реєю дає початок новій династії. Серед нащадків Кроноса згадуються, зокрема, Деметра, Гера, Аїд, Посейдон і Зевс. Зевс скидає Кроноса, після чого, вступаючи в шлюб з різними богинями, породжує третє покоління богів. Цей перелік завершується списком богинь, які стали чоловіками смертних, і дітей, породжених від цих шлюбів.
- "Каталог жінок", ймовірно, уже після Гесіода була приєднана до "Теогонії" поема "Еойя" (перелік жінок, що родили дітей від богів). Від неї збереглися лише розрізнені фрагменти і доданий до "Теогонії" уривок, що мав з'єднати "Еойя" і "Теогонію" в єдине ціле.
- "Роботи і дні" (Επγα Και Ημεραι), найзначніший твір, дидактична поема, де описаний зворотний бік блискучого гомерівського суспільства: напружена праця селян і їхніх сподівань на правосуддя і справедливість. Закликавши Муз і Зевса на допомогу, Гесіод переконує брата Перса, котрий відняв у нього частину законної спадщини, не давати волі честолюбству, що доводить до гріха. Щоб життя склалося, людина має працювати. Роботи і турботи - така доля людини відтоді, як Зевс створив Пандору. Людська натура псується день у день, з часів Золотого віку і до нинішнього жорстокого Залізного віку. Ця частина поеми завершується закликом дотримуватися справедливості і кількома практичними порадами щодо гідного людини способу життя. Потім слідують рекомендації з землеробства, о́рання, сівби, жнивувавння, сільськогосподарському обладнання, зимових і літніх робіт, деякі вказівки щодо мореплавання і кращої пори для нього, а також поради тим, хто бере шлюб. Поема завершується вказівкою сприятливих і несприятливих днів і ще одним закликом до чесної праці.
- "Щит Геракла" (Άσπίς Ήρακλέους).
[ред.] Втрачені твори
У стародавності Гесіоду приписувалися й інші поеми (майже повністю втрачені), у тому числі
- "Каталог жінок" (або "Еойя"), залишилися фрагменти;
- "Наставляння Хірона";
- "Великі роботи" (імовірно, продовження "Робіт і днів");
- "Орнітомантія" (тобто "Птаховорожіння");
- "Меланподія" (можливо, перерахування ясновидців і віщунів).
Усе це по більшій частині твори дидактичного характеру або перерахування, вони могли бути складені також і спадкоємцями Гесіода в беотійській поетичній школі.
