Антоній Марк
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Марк Антоній (14 січня 83 р. до Р.Х. - 1 серпня 30 р. до Р.Х. - римський полководець та державний діяч. Служив під командуванням Юлія Цезаря в Ґаллії; підтримав його під час громадянської війни, будучи народним трибуном.
44 року до Р.Х. він разом із Цезарем став консулом. Після вбивства Цезаря (15 березня 44 р. до Р.Х.) він 43 р. до Р.Х. утворив разом з Октавіаном Августом та Марком Емілієм Лепідом так званий 2-й тріумвірат, який став початком кінця Римської республіки. Плутарх писав, що ці троє "поділили владу над світом між собою так само легко, як ніби то був сімейний спадок". Під владою Марка Антонія опинилася східна частина імперії. У своїх східних походах він зустрів царицю Єгипту Клеопатру VII і став її коханцем.
Після довгої політичної боротьби, в ході якої Октавіан Август поступово збирав у своїх руках всю владу, він у серпні 30 р. до Р.Х. вдерся до Єгипту. Програвши йому битву при Акції, Марк Антоній 1 серпня 30 р. до Р.Х. наклав на себе руки. Декілька днів по тому те саме зробила і Клеопатра.
