Англо-занзібарська війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Будівля султанського гарему після обстрілу

Дата:	09:00 — 09:45 за місцевим часом, 27 серпня, 1896
Місце:	Занзібар
Результат:	Великобританія перемогла
Привід:
Территоріальні зміни:

Сторони

Великобританія

Занзібар

Командувачі

Військові сили

900 солдатів регулярної занзібарської армії; підрозділ британської Королівської морської піхоти, численність невідома; кораблі Королівського військово-морського флоту: «Філомель», «Траш», «Спарроу», «Ракун», «Сент-Джордж»

2,800; озброєна султанська яхта «Глазго»

Втрати

Понад 100

Понад 500

{{Campaignbox

{{{campaign}}}}}

А́нгло-занзіба́рська війна́ відбувалася проміж Великобританією і Занзібаром 27 серпня 1896 року. Війна тривала лише 45 хвилин і увійшла до книги рекордів Гіннеса як найкоротша війна в історії.

[ред.] Передумови

25 серпня 1896 року помер занзібарський султан Хамад ібн Тувайні, який охоче співпрацював з британською колоніальною адміністрацією. Відразу після смерті султана його племінник Халід ібн Баргаш, який був найімовірнішим претендентом на престол згідно з місцевою традицією і користувався підтримкою основних політичних сил острова, захопив султанський палац і проголосив себе султаном. Але британці хотіли бачити на султанському престолі Хамуда ібн Мухаммада, з котрим, як вони вважали, буде легше вести справи. Вони висунули Баргашеві ультиматум, вимагаючи від нього зректися престолу. Ібн Баргаш не погодився і натомісць зібрав військо, яке налічувало понад 2800 бійців; в його розпоряджені також була озброєна яхта «Глазго» померлого султана, яка стояла на якорі в гавані. Поки війська Баргаша укріплювали палац, британці розмістили у гавані перед палацом п’ять бойових кораблів (три крейсери і два канонірських човна) і висадили десант морських піхотинців, які мали підтримувати лояльне їм туземне військо чисельністю 900 бійців під орудою генерала Ллойда Мет'юса.

[ред.] Бойові дії

Незважаючи на пропозиції султана почати мирні переговори за посередництва американського представника на острові, британські кораблі відкрили вогонь по палацу о дев’ятій годині ранку, відразу після закінчення терміну ультиматуму. «Глазго» майже відразу була потоплена. Баргаш, бачачи, як руйнується його палац і гинуть його люди, поспіхом відступив до німецького консульства, де йому було надано притулку. Вогонь було припинено через 45 хвилин після початку обстрілу.

Британці вимагали від німців видачі колишнього султана, але 2 жовтня той утік морем на материк. Він жив у Дар-ес-Саламі у вигнанні до 1916 року, коли під час Першої Світової війни британці здобули контроль над Танганьїкою і заарештували його. Згодом йому було дозволено оселитися у Момбасі, де він і помер у 1927 році.

Незважаючи на короткочасність, ця війна була досить кривавою: британці втратили понад 100 чоловік загиблими і пораненими; з іншої сторони загинуло більш ніж 500 захисників султанського палацу.