Іфігенія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ІФІГЕ́НІЯ (гр. Iphigeneia) — у грецькій міфології персонаж з епічних переказів троянського циклу, дочка Агамемнона й Клітемнестри (варіант: Тесея та Єлени ). За міфами, перед походом на Трою батько приніс І. в жертву богині Артеміді, яка врятувала дівчину від смерті, замінивши її на жертовнику ланню, перенесла в Тавріду (Крим) і зробила жрицею в своєму храмі. Чужоземців, що прибували до Тавріди, заколювали на вівтарі Артеміди. Брат Іфігенії Орест та його друг Пілад прибули до Тавріди за наказом оракула, щоб привезти звідти в Аттіку зображення Артеміди Таврідської. І. впізнала брата, який відвіз її на батьківщину разом із статуєю Артеміди. Культ І. був тісно пов’язаний з культом Артеміди, і деякі міфологи твердять про їхню первісну тотожність. За Гесіодом, І. після смерті відродилась як Геката.
Образ І. найкраще показаний у трагедіях Евріпіда, де її змальовано героїчною жінкою-патріоткою, здатною на самопожертву заради батьківщини. Цей образ використали й письменники нової європейської літератури: Расін, Гете, Леся Українка; К. Стеценко написав оперу «І. в Тавріді».
