Геката
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ГЕКА́ТА (гр. Hekate) — у найдавнішу епоху богиня Місяця, пізніше богиня чаклунства, володарка всіх страховищ і примар. Назву Г. виводять від гр. hekaton — «сто», бо вона протягом 100 років затримувала тіні непокірних людей на берегах Стіксу. Гомер не знає Г.; її культ перейшов до греків від фракійців. У «Теогонії» Гесіода вона дочка титана Перса ; інші називають її дочкою Зевса й Деметри або Зевса й Гери. Г. дарує мудрість на народних зборах, щастя на війні, багату здобич на полюванні тощо. Культ Г. як богині підземного царства зливається з культом Персефони. Як і Артеміду, її вважали володаркою звірів, покровителькою мисливців. У культі Г. знаходимо риси місячного божества, тому вона іноді ототожнювалась із Селеною. Священною твариною Г. була сука; в жертву богині приносили щенят. Святилища богині існували в Беотії, Егіні, Елевсінії й ін. Зображення Г. були в Афінах біля кожного будинку. Вона поставала високою жінкою з двома смолоскипами в руках, іноді у вигляді трьох жінок, з’єднаних спинами. На фризі Пергамського вівтаря Г. триголова й шестирука, озброєна смолоскипом, мечем та списом. На думку Клеомеда, потрійне обличчя Г. означало три форми місячного диска. За Сервієм, це увінчана трояндами лагідноока богиня пологів Люціна, богиня полювання Артеміда і Г., яка визначає смертним останню годину.
