Ігор Старий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ігор Старий, ( ? - † 945)- Великий князь київський (913 - 945). За деякими даними - основоположник київської династії князів (що їх пізніше назвали Рюріковичами).

Походження князя Ігоря достеменно невідоме. Повість временних літ називає Ігоря сином Рюрика, що є однією з підвалин Норманської теорії виникнення східнослов'янської державності. І хоча викладену у Повѣсті версію біографію Ігоря після досліджень академіка Шахматова більшість істориків вважає за штучну легенду, але у питанні про походження Ігоря одностайності немає. Є такі версії, що він таки був сином Рюрика, або одним з воєвод Олега, або нащадком Аскольда, або просто чоловіком Ольги, яка у свою чергу була спадкоємницею князів-київичів. Якихось переконливих доказів на користь будь-якої з цих теорій на теперішній час не існує.

Достовірно відомі походи Ігоря на Константинополь (Царьград) у 941 та 943 роках. Перший з них був невдалим - спочатку чисельна руська ескадра (літопис називає нереальну цифру у десять тисяч кораблів) успішно пройшла південно-західним узбережжям Чорного моря, але біля самого Константинополя була спалена грецьким вогнем. Другий похід, у якому окрім полян взяли участь загони варязьких найманців, печенігів, словен, крівичів, тіверців, тощо, завершився укладанням вигідної угоди з Візантією, яка значно розширила торгівельні можливості слов'ян у Візантії.

Ігор загинув у 945 pоці під час Древлян повстання 945 року. У Льва Диякона, який завершив свою «Історію» близько 990 року, описана загибель князя: Ігоря, за його переказом, прив'язали до двох зігнутих дерев і відпустили їх. Князь був розірваний навпіл.