Чайковський Петро Ілліч
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Чайковський Петро (25 квітня (7 травня) 1840— 25 жовтня (6 листопада)1893), російський композитор українського роду Чайків (з с. Миколаївка на Полтавщині).
Зміст |
[ред.] Біографія
Народився в селище при Камсько-Воткінському заводі Вятської губернії, нині місто Воткінськ (Удмуртія). Закінчив училище правознавства в Санкт-Петербурзі (1859), служив в міністерстві юстиції до 1863. Займався в класах Російського музичного товариства, що було перетворено в Петербурзьку Консерваторію в 1862 році, яку й закінчив у (1865) по класу композиції у А.Г. Рубінштейна. В 1868-78 професор Московської консерваторії, де викладав композицію, гармонію і теорію музики, інструментовку.
Чайковський приймав активну участь у творчому житті Москви, результатом знайомства у 1868 році з композиторами "Могучої кучки" стало створення увертюри-фантазії "Ромео и Джульетта", (1869), симфонії Манфред, (1885). Також багато концертував у Петербурзі, Москві, Києві, Харкові, Одесі, Тбілісі, в Швайцарії, Італії, США. З 1864 майже щороку жив на Україні в маєтку Низах на Харківщині, а 1878 — 1885 в с. Кам'янці і Браїлові на Поділлі. Тут постали його твори на українські сюжети чи такі, в яких використано українські народні мелодії: опери «Мазепа» (за О. Пушкіном) і «Черевички» («Коваль Вакула» за М. Гоголем), симфонії № 2 ("Українська") та №4, концерт для фортепіано з оркестром № 1, транскрипція фантазії «Козачок» Дарґомижського для фортепіано, пісні до російських перекладів Т. Шевченка і чимало ін. Чайковський зредаґував видання церковних творів Д. Бортнянського в 10-ох тт. (1882). 1890 Чайковський відвідав М. Лисенка в Києві й слухав його оперу «Тарас Бульба». Був одним з учасників заснування на базі музичного училища Київського відділення Російського музичного товариства Київської консерваторії.
[ред.] Творчість
В творчості Чайковського, в якому провідними були опера і симфонія, представлені майже всі музичні жанри. В музиці відобразились глибокі соціально-этичні конфлікти, що були породжені російською дійсністю 2-ї пол. 19 століття. Помітно підсилення трагічного начала в творах останніх років (особливо в опері "Пікова дама" та 6-й симфонії). Зміст музики Чайковського охоплює образи життя і розкриваються твори російської та світової літератури — А.С. Пушкіна, М.В. Гоголя, Шекспіра, Данте. Музика Чайковського виявляє глибокі зв'язки з творчістю Л. Толстого, Ф.М. Достоєвського, І.С. Тургенева, А.П. Чехова. В музиці Чайковського знайшли втілення глибокі процеси духовного життя, сумніви, відчай і стремління до ідеалу.
Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити. Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це! Цей шаблон також треба замінити на конкретніший |
[ред.] Твори
Опери
- Воєвода (1868)
- Ундіна (1869)
- Опричник (1872)
- Євгеній Онєгін (1878)
- Орлеанська діва (1879)
- Мазепа (1883
- Черевички (1885)
- Чародейка (1887)
- Пікова дама (1891)
- Іоланта (1891)
Балети
- Лебедине озеро (1876)
- Спляча красуня (1889)
- Лускунчик (1892)
Для Симфонічного оркестру
- «Гроза», увертюра к драме (1864)
- Симфонія № 1 «Зимні мрії» (1866)
- «Фатум», симфонічна фантазия (1868)
- Симфонія № 2 ("українська")(1872)
- Симфонія № 3 (1875)
- «Франческа да Ріміні» , симфонічна фантазія (1876)
- Симфонія № 4 (1878)урочиста увертюра (1880)
- «Ромео і Джульєтта», увертюра-фантазія (1880)
- «Манфред», симфонія (1885)
- Симфонія № 5 (1888)
- Симфонія № 6 (1893)
Концерти для інструментів з оркестром
- Концерт № 1 для фортепіано з оркестром (1875)
- Концерт № 2 для фортепіано з оркестром (1880)
- Концерт № 3 для фортепіано з оркестром (1893)
- Варіації на тему "Рококо" для віолончелі з оркестром (1877)
- Концерт для скрипки з оркестром (1878)
Хорова музика
- Літургія святого Іоанна Златоустого (1878)
та інші духовні твори
Твори для фортепіано
- «Пори року», 12 характеристичних картин (1876)
- Дитячий альбом, 24 легкі п'єси (1878)
- Велика Соната
103 романси різних жанрів на слова:
- А.Плєщєєва (20 романсів),
- А.К. Толстого (12 романсів и дует),
- К.Р. (6 романсів),
- Д. Ратгауза (6 романсів),
- А.Апухтіна (5 романсів),
- А.Фета (5 романсів),
- Я.Полонського (3 романса),
- Д.Мережковського (2 романса)
а також Г.Гейне и И.Гёте в перекладах Л.Мея, Ф.Тютчева, М.Михайлова та ін.
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства
- Тюменева Г. Чайковський і Україна. К. 1955.
- (рос.)[1]
- (рос.)[2]