Українська Партія Соціалістів-Федералістів
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Українська Партія Соціялістів-Федералістів (УПСФ, популярно - есефи), ліберально-дем. партія, що оформилася у червні 1917 з кол. чл. Укр. Дем.-Радикальної Партії (1905 — 08) та Т-ва Укр. Поступовців (1908 — 17), які після з'їзду ТУП 7 — 8. 4. 1917 перетворилися на Союз Укр. Автономістів-Федералістів, а з вересня на УПСФ. УПСФ поновила програму Укр. Дем.-Радикальної Партії й складалася перев. з інтеліґенції, яка досі провадила нац.-культ. роботу, мавши найкращі з усіх партій фахові кадри. Назва партії скоріше віддавала данину духові часу (соціялізм її був поміркований), фактично ж вона стояла на позиціях консерватизму, а федералізм розуміла як світову форму міждерж. взаємин і децентралізовану адміністративну побудову. Гол. УПСФ був С. Єфремов, а до керівних її чл. належали: А. Ніковський, І. Шраг, О. Лотоцький, П. Стебницький, А. В'язлов, І. і 3. Мірні, В. Біднов, Ф. Матушевський, В. Прокопович, М. Кушнір, С. Шелухин, М. Славін. Органом УПСФ був щоденник «Нова Рада».
За Центр. Ради до урядів В. Винниченка входили С. Єфремов, О. Шульгин, О. Лотоцький, П. Стебницький, І. Мірний, а до уряду В. Голубовича — С. Шелухин, В. Прокопович, О. Лотоцький, І. Фещенко-Чопівський. За гетьманату УПСФ брала участь у формуванні Укр. Нац. Держ. Союзу і Укр. Нац. Союзу, її чл. входили до другого уряду Ф. Лизогуба (24. 10. 1918): О. Лотоцький, П. Стебницький, А. В'язлов, М. Славінський. За Директорії брали участь в уряді В. Чехівського (П. Холодний, О. Шелухин, І. Огієнко, М. Корчинський), С. Остапенка (І. Фещенко-Чопівський, К. Маціевич, Д. Маркович, І. Огіенко, О. Корчак-Чепурківський, М. Корчинський, М. Кривецький), І. Мазепи (І. Огіенко); у травні 1920 есеф В. Прокопович утворив кабінет міністрів. На еміґрації в Празі 1923 УПСФ перейменувалася на Укр. Радикально-Дем. Партію, яку очолив О. Лотоцький. Партійні лідери (М. Славінський, А. Яковлів, О. Шульгин, К. Мацієвич, В. Прокопович, О. Саліковський й ін.) близько співпрацювали з екзильним держ. центром УНР. По другій світовій війні радикальні демократи не відновили діяльности своєї партії; ідейно близьким до них був Укр. Нац.-Дем. Союз, створений 1946.
 |
Це незавершена стаття з політики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
