Українська Гельсінкська Група

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Зміст

1 Мета та задачі діяальності
2 Репресії проти УГГ
3 Джерела інформації
4 Посилання
5 Дивіться також

Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінкських угод, відома також як Українська Гельсінкська Група (УГГ), об'єднання діячів українського правозахисного руху, утворене в Україні 9 листопада 1976.

Членами-засновниками УГГ були:

Микола Руденко (керівник групи),
Олександр Бердник,
П. Григоренко,
І. Кандиба,
Левко Лук'яненко,
Оксана Мешко,
М. Матусевич,
М. Маринович,
Н. Строката,
Олекса Тихий.

[ред.] Мета та задачі діяальності

Підставою для утворення УГГ були постанови про права людини Заключного акту Наради у справах безпеки й співпраці в Европі у Гельсінках 1975. Згідно з основоположною декларацією УГГ її метою є сприяти виконанню в Україні постанов Заключного акту:

збирати докази порушення тих постанов та скарги постраждалих;
доводити факти порушення прав людини та націй в Україні до відома ширших кіл української та міжнародної громадськості, до урядів держав, які підписали Заключний акт.

УГГ ставить також своїм завданням знайомити громадян України з Декларацією Прав Людини ООН, домагатися від влади здійснення права на вільний обмін інформаціями та ідеями, акредитування ва Україні представників закордонної преси, утворення незалежних пресових аґентств, безпосереднього контакту України з ін. країнами. Для виконання цих завдань УГГ встановила зв'язок зі своїми кореспондентами та співробітниками у різних частинах України, а також з іншими гельсінкськими групами (вірменською, грузинською, литовською, російською), зібрала сотні документів, які свідчать про порушення органами влади людських та національних прав, й у своїх деклараціях, меморандумах, зверненнях, протестах довела їх до відома різних міжнародних кіл, а також органів влади СРСР.

УГГ виступає на оборону переслідуваних за переконання, дає їм моральну та юридичну допомогу. Від другої половини 1970-их pp. УГГ виявилася в Україні діяльним у рамках існуючого совєцького законодавства і міжнародних договорів речником прагнень українського народу до політичної і соціальної свободи та державної незалежності. Правозахисна платформа УГГ стала в наявних в СРСР та у світі умовах мобілізуючим, ефективним засобом для активізації громадськости й оборони українськиї національних інтересів.

[ред.] Репресії проти УГГ

КДБ застосовувало до УГГ жорстокі репресії. У 1977 заарештовано й тоді або у наступному році засуджено на максимально допущену законом (ст. 62 Кримінального кодексу УРСР — «антирадянська агітація та пропаґанда») кару від 7 до 10 pp. ув'язнення і 5 pp. заслання членів-засновників УГГ: М. Руденка, О. Тихого, Л. Лук'яненка, М. Мариновича, М. Матусевича.

Після арештів до УГГ вступили нові члени: П. Вінс, В. Калиниченко, В. Стрільців, П. і В. Січки, В. Овсієнко, Ю. Литвин.

У 1979 заарештували О. Бердника, П. і В. Січків, Ю. Литвина, В. Овсієнка.

З 1979 членами УГГ стали: В. Стус, В. Чорновіл, 3. Красівський, Я. Лесів, В. Малинкович, П. Розумний, І. Сокульський, Стефанія Шабатура, Ольга Матусевич, М. Горбаль, Й. Зісельс.

На весні 1979 в Мордовських таборах політичних в'язнів створено Групу сприяння виконанню Гельсінкських угод у місцях позбавлення волі, до якої ввійшли, між іншими, деякі члени УГГ (Л. Лук'яненко, М. Руденко, О. Тихий), а також інші політичні в'язні з України: С. Караванський, О. Попович, Б. Ребрик, о. В, Романюк, І. Сеник, Д. Шумук, Ю. Шухевич-Березинський.

1977 П. Григоренко одержав дозвіл виїхати на лікування до США, після чого його позбавили громадянства СРСР. Виїхати за кордон дозволили також П. Вінсові, Н. Строкатій, В. Малинковичеві й С. Караванському.

На підставі доручення від УГГ створено Закордонне Представництво УГГ в складі: П. Григоренка, Л. Плюща та Н. Строкатої. Воно діяло в напрямі здійснення програми УГГ, виступало перед чужим світом на оборону діячів правозахисного руху в Україні, втримувало зв'язки з різними міжнародними організаціями (Міжнародна Амністія, профспілками, представниками за кордоном правозахисних груп інших народів СРСР).

1979 — 80 посилено терор в Україні, особливо проти членів УГГ і заарештовано втретє В. Чорновола, ув'язнено в божевільні О. Мешко, заарештовано В. Стуса, О. Матусевич-Гейко, В. Калиниченка, В. Стрільцева. У тих роках засуджено також до ув'язнення від 2 до 10 pp. таборів і від 3 до 5 pp. заслання членів УГГ: О. Бердника, О. Гейко-Матусевич, М. Горбаля, В. Калиниченка, 3. Красівського, Я. Лесіва, Ю. Литвина, В. Овсієнка, П. Розумного, П. і В. Січків, В. Стрільцева, В. Стуса, В. Чорновола. Декого з них судили за провокаційними звинуваченнями в спробі зґвалтування, посіданні зброї, опорі міліції та іншими неполітичними статтями КК УРСР.

З 1979 ЗП УГГ вела акцію за мобілізацію міжнародної громадської думки на захист прав людини та народів під час Мадрідської конференції. 1980 ЗП УГГ почала видавати «Вісник репресій в Україні» (ред. Н. Світлична).

[ред.] Джерела інформації

Енциклопедія українознавства
Український Правозахисний Рух. Документи й матеріяли Київської Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських Угод. Торонто — Балтімор 1978;
Вісник репресій в Україні. Вип. 1 — 7. 1980;
Юрій Бадзьо. Відкритий лист до Президії Верховної Ради Союзу РСР та Центр. Комітету КПРС. Нью-Йорк 1980;
The Persecution of the Ukrainian Helsinki Group. Торонто 1980.