Сокульський Іван Григорович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сокульський Іван Григорович (13.7.1940 - 22.6.1992) - український поет, правозахисник, громадський діяч.
Народився у с. Червоноярському Синельниківського р-ну Дніпропетровської обл. У 1962-64 навчався на філологічному ф-ті Львівського ун-ту, пізніше - у Дніпропетровському ун-ті. Діяльний учасник Львівського та співзасновник Дніпропетровського клубів творчої молоді. У 1966 "за написання націоналістичних віршів" виключений з комсомолу і відрахований з ун-ту. Працював пожежником, бібліотекарем, кореспондентом газети "Енергетик", матросом річкового пароплавства. Контактував з дисидентськими колами у Києві та Львові, поширював самвидав. У 1968 виступив одним з авторів "Листа творчої молоді Дніпропетровська", в якому висловлювався протест проти політики русифікації в Україні, переслідування національної інтелігенції, плюндрування пам'яток культури, цькування роману О. Гончара "Собор". Навесні 1969 "Лист" передала радіостанція "Свобода", опублікували зарубіжні засоби масової інформації. У серед. червня 1969 С. було заарештовано, і 27.1.1970 Дніпропетровський облсуд за ст. 62, ч. 1 КК УРСР ("антирадянська агітація і пропаганда") засудив С. до 4,5 років таборів суворого режиму. Покарання відбував у Мордовії з кін. 1971 -у Володимирській в'язниці, згодом - у таборах Пермської обл. Звільнений 14.12.1973. Мешкав у Дніпропетровську, займався опозиційною діяльністю, впорядкував самвидавну поетичну збірку. У жовтні 1979 вступив у правозахисну організацію - Українську гельсінську групу. У квітні 1980 був знову заарештований, рішенням суду визнаний особливо небезпечним рецидивістом і засуджений у січні 1981 до 10 років позбавлення волі та 5 років заслання. Покарання відбував у Чистопольській в'язниці (тепер Татарста, РФ). За 9 днів до закінчення тюремного терміну 3.4.1985 черговий раз заарештований і засуджений Чистопольським міськсудом до трьох років таборів за "хуліганство". У жовтні 1985 переведений на дільницю особливо суворого режиму Кучинського концтабору ВС-389/36-1 Пермської обл. Найчастіше з усіх політв'язнів "за порушення режиму" утримувався у штрафному ізоляторі (ШІЗО), у 1987 переведений до одиночної камери. Звільнений з ув'язнення у серпні 1988. Після повернення в Дніпропетровськ працював в Українській гельсінській спілці, був одним із засновників обласних організацій Товариства української мови ім.Т.Шевченка, Народного руху України, "Меморіалу". Очолював обласну організацію Української республіканської партії. 31989 редагував і видавав журнал "Пороги". Активно підтримував відродження Української автокефальної православної церкви. 20.5.1991 був жорстоко побитий під час пікетування з вимогами незалежності України в Дніпропетровську, що прискорило його смерть. Похований у Дніпропетровську. У 1960-х роках публікував вірші в альманасі "Вітрила", журналі "Прапор" та переклади з білоруської у журналі "Вітчизна". У 1971 видавництво "Молодь" планувало видати збірку поезій С., але її зняли з виробництва у зв'язку з арештом автора. Пізніше твори С. публікувалися лише за кордоном. В Україні перша збірка поезій "Владар каменю" вийшла друком лише після смерті поета - у 1993 в Києві. У липні 1995 С. прийнятий в Спілку письменників України (посмертно).
