Товариство Українських Поступовців
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Товариство Українських Поступовців (ТУП) — таємна понадпартійна політ. і гром. орг-ція українців в Рос. Імперії, постала 1908 з ініціятиви чл. колишньої Укр. Дем.-Радикальної Партії для координації укр. нац. руху і його оборони перед посиленим наступом рос. уряду і рос. націоналізму в добу реакції після розв'язання 2 Держ. Думи (червень 1907).
До ТУП належали, крім дем.-радикалів, частина соц. демократів і безпартійних. ТУП очолювала обирана на щорічних з'їздах рада, до якої входили М. Грушевський, Є. Чикаленко, І. Шраг, С. Єфремов, П. Стебницький, С. Петлюра, В. Винниченко, Н. Григоріїв, Ф. Матушевський, Д. Дорошенко, В. Прокопович, А. В'язлов, Ф. Штейнґель, Л. Старицька-Черняхівська й ін. Централя ТУП перебувала в Києві (тут було кілька її філій — «громад») і координувала працю «громад ТУП» на Україні (бл. би), а також у Петербурзі (2 громади) і Москві. ТУП мало за гол. мету обороняти здобуті надбання українства і домагатися нових. Як мінімальну програму поставлено українізацію нар. шкільництва, навчання укр. мови, літератури й історії в сер. і вищих школах України, допущення укр. мови а гром. установах, суді й церкві. Політ. плятформою ТУП була вимога автономії України та визнання принципів конституційного парламентаризму. ТУП до 1917 керувало властиво всім укр. рухом на Наддніпрянщині; серед ін. координувало працю «Просвіт», різних культ.-осв. клюбів, тісно співпрацювало з Укр. Наук. Т-вом у Києві; йому належала Укр. книгарня в Києві (кол. в-во «КСт.»). Неофіц. органами ТУП були в Києві щоденник «Рада» й ж. «Украинская Жизнь» у Москві.
ТУП (зокрема його громади в Петербурзі) підтримувало добрі взаємини з опозицією в III і IV Думах, особливо з лідерами Конституційно-Дем. Партії (П. Мілюковим, Н. Некрасовим) та групою автономістів-федералістів (В. Обнінським), які визнавали за українцями право на нац.-культ. розвиток, а також з рос. вченими О. Шахматовим, Ф. Коршем та С. Мельґуновим.
У вересні 1914 ТУП зайняло нейтральну позицію щодо війни та воюючих сторін (одночасно неґативно оцінюючи пророс. деклярацію «Украинской Жизни»), у листопаді 1914 поставилося з застереженням до діяльности Союзу Визволення України. У кін. 1914 почалися серед чл. ТУП арешти (насамперед заарештовано М. Грушевського). У грудні 1914 ТУП видало декларацію «Наша позиція», яка висловлювалася «за дем. автономію України, ґарантовану також федерацією рівноправних народів»; у січні 1917 позитивно відгукнулося на мирові заходи през. Вілсона, висловлюючи «волю укр. народу до самостійного розвитку».
Після лютневої (березневої) революції ТУП скликало 17. 3. 1917 у Києві нараду представників укр. орг-цій і партій, на якій засновано Українську Центральну Раду. Останній з'їзд ТУП у Києві 7. 4. 1917 ухвалив змагатися леґальними шляхами за здійснення автономії України й ТУП перейменувалося на Союз Укр. Автономістів-Федералістів, який у червні 1917 перетворено на Укр. Партію Соціалістів-Федералістів.
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства
- Дорошенко В. Українство в росії. Відень 1917; Дорошенко Д. Історія України 1917 — 23, т. І, Ужгород 1932 (2 вид. Нью-Йорк 1954).
 |
Це незавершена стаття з політики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
