Сильвестров Валентин Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сильве́стров Валентин Васильович (* 1937), український композитор.

Народився у Києві 30 вересня 1937 року Закінчив Київську державну консерваторію (тепер Національна музична академія України) за фахом композиція в 1963р. по класу Б.Лятошинського

З 1960-х років музика Сильвестрова звучить на міжнародних фестивалях, його твори виконують Г.Кремер, А.Любімов, І.Монігетті, А.Рудін, Г.Рождєствєнський та інші. Твори Сильвестрова виходять друком у багатьох престижних видавництвах Заходу, в т.ч. "Бєляєв-Петерс". Лауреат Міжнародної премії ім.С.Кусевицького (США, 1967), Міжнародного конкурсу композиторів "Gaudeamus"(Нідерланди, 1970), Державної премії України ім.Т.Шевченка(1995), Народний артист України (1989). Нагороджений орденом "За заслуги" (1997).

В 1960-ті роки В.Сильвестров входить до творчої групи "Київський авангард", представники якої всупереч жорсткому тиску з боку захисників панівної в СРСР естетики соцреалізму, відкривають нову сторінку історії української музики, орієнтуючись на нові стильові течії та опановуючи сучасними композиторськими техніками західноєвропейської музики. Зокрема композитор використовує в своїх творах додекафонію, алеаторику, сонористику. Характерним драматургічним принципом стає хвильова драматургія.

В 1970-ті композитор поступово відмовляється від традиційних технік авангарду, орієнтуючись на постмодернізм. Сам автор називає свій стиль "мета-музикою" (метафорична музика). В музиці цього періоду переважають медитативні, споглядальні настрої. Чільне місце займає характерне постмодернізму звернення до стилів минулих епох (див. приклад №2 - "Кіч-музика"(1977)).

Характерною рисою стилю Сильвестрова стає постлюдійність, характерною драматургічною рисою стає превалювання періодів спаду та diminuendo, на різних рівнях композиційної структури прослідковується характерна постмодерновій парадигмі невизначеність. Характерною особливістю фактури стає наявність звукової педалі, фону, в рамках якого виникають окремі знаки алюзій.

Ще однією важливою парадигмою постмодерну, що прослідковується у творчості Сильвестрова є невизначеність. Невизначеність проявляється як відсутності чітких композиційних схем, певній спонтанності мислення, так і на рівні ритмоструктур, інтонаційних побудов і звучання загалом, що нерідко межує з тишою.

Зміст

1 В творчому доробку автора

[ред.] В творчому доробку автора

(джерело інформації: мультимедійна база даних "Нова музика України")

[ред.] для оркестру:

7 симфоній (в т.ч. "Есхатофонія");
"Класична увертюра";
"Гімн"

[ред.] для солістів з оркестром:

"Медитація" (для віолончелі та симф. оркестру);
"Exegi monumentum" (для сопрано чи барітону та симф. оркестру);
"Посвята" (для скрипки та симф. оркестру),
"Метамузика",
"Постлюдія",
"Монодія" (для ф-но та симф.оркестру);

[ред.] для камерного оркестру:

"Спектри",
Поема пам'яті Лятошинського,
Серенада,
Інтермеццо
"Епітафія" для ф-но та струнного оркестру;
Осіння серенада для сопрано і камерного оркестру
"Вісник 1996" для струнного оркестру з синтезатором

[ред.] для хору:

Реквієм для Лариси
Кантати: на вірші Т.Шевченка,
на вірші Ф.Тютчева та О.Блока,
"Лісова музика",
"Ода солов'ю",
Диптих,
Елегія

[ред.] камерна музика

2 струнних квартети; Квартет-пікколо;
Квінтет;
"Містерія" для альт.флейти та ударних;
тріо для флейти, труби та челести;
"Проекція на клавесин, вібрафон та дзвони"
"Драма" для скрипки, віолончелі та ф-но
Соната для віолончелі та ф-но
3 постлюдії
Пост скриптум для скрипки та ф-но
Епітафія Л.Б. для альта і ф-но
Містеріозо для кларнету
Елегія для віолончелі

[ред.] Для фортепіано соло:

3 Сонати
Сонатина
Класична соната
5 п'єс
Тріада
Елегія
"Дитяча музика"
"Старовинна музика"
"Кіч-музика"
"Віддалена музика"
"Наївна музика"
"Усна музика"
"Ноктюрн"
Інтермеццо та Багателі

[ред.] Для голосу з фортепіано

2 романси на вірші О.Блока
"Тихі пісні"
"Прості пісні"
"Старовинна балада"
"Ступені"
"Кіч-пісні"
4 пісні на слова Мандельштама

[ред.] музика до кінофільмів

(інформація з http://www.kinokolo.ua/cyclopedia/person.php/92)

"Білі хмари"(1968)
"Карантин" (1968)
"Єралашний рейс"(1977)
"Незрима робота" (1979)
"Пробивна людина"(1979)
"Грачі" (1982)
"Не було б щастя" (1983)
"Наближення до майбутнього" (1986)
"Сад Гетсиманський" (1993)

[ред.] Література

Павлишин С. Валентин Сильвестров.- К.: Муз. Україна, 1989.
Енциклопедія українознавства
А.Ильина. Постмодернистические тенденции в музыке В.Сильвестрова.// Українське музикознавство. Вип..33 – К.2004
О.Михайлова. Про структурно-семантичний інваріант симфоній В.Сильвестрова // Українське музикознавство Вип. 28 – К.1998
В.Сильвестров на сторінці МІЦ