Поліхлорвініл
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Поліхлорвініл, полівінілхлорид (ПВХ) поліхлорвінілова смола - продукт полімеризації хлорвінілу CH2=CHCl. Щоб одержати з поліхлорвінілу м'який матеріял, його змішують з плястифікатором.
В присутності органічних пероксидних сполук при 40°С і тиску 5 атм хлорвініл легко полімеризується в еластичну масу, яку й називають поліхлорвініловою смолою
Структурна формула поліхлорвінілу:
H H H H
| | | |
... -- C -- C -- C -- C -- ...
| | | |
Cl H Cl H
[ред.] Властивості
Поліхлорвініл досить стійкий проти дії кислот і лугів. Він має високі діелектричні властивості, негорючий, легко фарбується. Його застосовують для ізоляції електричних провідників, виробництва лінолеуму, штучної шкіри для взуття, вікна (металопластикові вікна). З поліхлорвінілу виготовляють також настільні церати, портативні плащі від дощу тощо.
Поліхлорвініл порівняно легок розкладається при нагріванні, виділяючи хлористий водень.
Істотним недоліком ПВХ є низька теплостійкість ( не вище 70°С). При ниьких температурах плястифікат втрачає міцність, а при високих різко погіршує свої електричні властивості.
[ред.] Джерела
- Ф. А. Деркач "Хімія" Л. 1968
- Линии связи: Учеб для вузов. — 5-е изд., перераб. и доп. — М.: Радио и связь, 1988. — 544 с.: ил. [ISBN 5-256-00120-5]
