Кобзарі Слобожанщини
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кобзарі Слобожанщини
Зміст |
[ред.] Загальна характеристика
Автентичні кобзарі Слобожанщини відрізнялися від кобзарів інших регіонів, насамперед Полтавських та Чернігівських, в першу чергу в манері виконання та грання на своїх бандурах. Слобожанські кобзарі тримали інструменти паралельно до тіла і обидві руки могли легко грати як і на приструнках так і на басах. Слобожанські кобзарі називали цей спосіб Зіньківською наукою і говорили про це як Г. Хоткевич замічав з гордістю як про якусь глибоку мудрість. Цей спосіб гри на бандурі який вживали слобожанські кобзарі став основою харківського способу гру на бандурі який удосконалив її та розробив науковий фундамент Гнат Хоткевич.
Інструменти які вживали Слобожанські кобзарі мало відрізнлися від старосвітських бандур кобзарів інших районів, але завдяки спосіб тримання бандури, технічні можливости виконавців були значніші. Це теж вплинуло на інструментальний супровід. Коли в Полтавських кобзарів було достатньо заграти одного чи два акорди в супроводі до думи, слобожанські кобзарі грали цілі віртуозні пасажі кі продовжувалися в інструментальних переграх та вступах до творів.
Слобожанські кобзарі одинокі які грали суто інстументальні продукції на бандурі, чого не можна було замітити в творчістю інших регіонів. Ці інструментальні твори, переважно танки, споріднені з скрипковим репертуаром народних виконавців Слобожанського регіону.
[ред.] Характеристика репертуару
На базі аналізу джерел виявилося що в характерний репертуар слобожанських кобзарів увіходили думи “Про бідну вдову”, “Про сестру та брата” та “Про Олексія Поповича”. До певної ступені побутували думи “Про озівських братів” та “Плач невільника”. Інші думи, зустрічалися в репертуарі епізодично і були відтворені з нетрадиційних джерел. Г.Хоткевич зазначив що такі думи як “Про смерть Богдана”, та “Смерть козака бандуриста” “Про Самарських братів”, “Плач Невільників” та “Про козака Голоту” для Слобожанщини були не характерні.
Найхарактерніші з псальмів та кантів які виконували слобожанські кобзарі були: “Про Лазаря”, “Про Олексія”, “Ісусе прелубезний”, “Про правду”, “Гора Афона”, “Скорбна мати”, “Блудний син”. Популярною була сковородинська псальма “Пісня про правду”. Помічається на Слобожанщині популярність сковородинської псальми “Всякому городу” та пісня-псальма “Про смерть козака”. Відчувається спорідненість репертуару слобожанських кобзарів з репертуаром кобзаря О.Вересая. Така спорідненість не помітна в порівняні з репертуаром чернігівських та полтавських кобзарів.
У репертуарі слобожанських кобзарів до 1902 рідко зустрічалися пісні з відкритим патріотичним змістом. У думах також спостерігається перевага до творів моралістичного змісту, й поступове відходження від дум з суто козацькими сюжетами, коли на Полтавщині такої тенденції не було помітно.
Інструментальна музика кобзарів Слобожанщини мало досліджена. Коли порівняти інструментальний репертуар О. Вересая та Г. Гончаренка бачимо що танець “Дудочка” та “Горлиця” знаходилися в репертуарі обох кобзарів. У побуті Слобожанських кобзарів були ще танки “Козачок”, “Полянка”, “Метелиця”, “Саврадим”, “Молодичка”, та “Чоботи”. У репертуарі слобожанських кобзарів були жартівливі та сатиричні пісні “Дворянка”, “Міщанка”, “Попадя, “Чечітка”, “Кисіль”, “Про Хому та Ярему”, “Гарбуз”, “Витребеньки” та “Вердунка”. Майже всі згадані жартівливі та сатиричні пісні перейшли в репертуарі сценічних бандуристів.
Зважаючи на іконографічні джерела можна стверджувати що кобзарі Слобожанщини могли грати стоячи. Стоячий спосіб гри не спостерігається в чернігівських та полтавських кобзарів.
[ред.] Список автентичних слобожанських кобзарів
Байдиков Грицько, Бенший Захар, Бутенко Остап Якович, Бідило Степан Якович, Вовк Хведір Ївлампійович, Вудянський Ераст, Гащенко Павло Петрович, Гончаренко Гнат Тихонович, Даниленко Марко, Дашенко Павло, Древченко Петро Семенович, Зелінський Гаврило, Зимогляд Демид, Зозуля Іван Федорович, Казан Іван, Каліберга Павло Пилипович, Кожушко Григорій Семенович, Колісник Нестір Данилович, Кулибаба Петро, Куліченко Микита Лаврентійович, Куліш Юхим Костянтинович, Кучугура-Кучеренко Іван Іович, Мовчан Єгор Хомич, Нетеса Іван Федорович, Обліченко Григорій, Одноріг Іван Олексійович, Пасюга Степан Артемович, Ригоренко Микола, Рогозянський Гнат, Скорик Семен, Ткаченко, Фесенко Мирон Якович, Хмельницький Іван, Христенко Макар Тимофійович, Чапля Семен.
[ред.] Література
- Черемський, К. П. Повернення традиції / К. Черемський. – Х.: Центр Леся Курбаса. – 1999. – 288 с.
- Черемський, К. П. Шлях звичаю / – Х.: Глас. – 2002. – 444 с.
В. Мішалов
