Домініканці
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Домініканці (домінікани з лат. букв. собачі пси, "брати проповідники") - католицький чернечий орден , заснований в 1215 у Тулузі (Франція) іспанським монахом (ченцем) св. Домініком (1170-1221).
Затверджений Папою Римським Гонорієм III 22 грудня 1216. З 1220 оголосив себе "жебрущим", однак обітниця не дотримувалась і в 14 ст. була відмінена. В 1227 домініканці отримали право повсюдної проповіді і сповіді. Заснували і утримували університети в Болоньї, Кельні, Оксфорді. Під їх впливом знаходились богословські кафедри в університетах Парижа, Падуї, Праги та інших міст Європи. До домініканців належали видатні філософі-схоласти (Альберт Великий, Тома Аквінський) і містики (Мейстер Екхарт, Сейс, Йоганн Таулер). В 1232 для боротьби проти єретичних рухів у відання ордену була передана інквізиція. З 13 ст. домініканці розгорнули широку місіонерську діяльність в багатьох країнах світу, в т.ч. в Україні. У 1233 заснували монастир під Києвом (чернець Яцек Одрованж). Домініканські монастирі існували в Україні у 13-17, а на західно-українських землях до 1939. В 80-х роках цього століття Домініканці мали монастирі в 50 країнах світу. На чолі чину стоїть генерал, який підпорядковується Папі. Домініканці займають важливі державні пости у Ватикані. Сьогодні Домініканці - один з найвпливовіших католицьких монаших чинів.
[ред.] Ресурси Інтернет
Генеральний вікаріат Росії і України ордену домініканів св. Михайла Архангела
