Шлях із варягів у греки
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шлях із варя́гів у гре́ки ("Грецький шлях") - назва основного водного торгового шляху Київської Русі, що зв'язував північні райони країни з південними руськими землями і скандинавські країни з Візантійською імперією.
Опис шляху є в "Повісті временних літ" і у творі візантійського імператора Константина VII Багрянородного "De administrando imperio" ("Про управління імперією"; складений у 943-953). Виник у кін. 9-на поч. 10 ст.
Починався в околицях сучасн. Стокгольма, проходив Балтійським морем, Фінською затокою, по Неві, Ладозькому та Ільменському озерах, далі - по Ловаті і Зх. Двіні та їхніх притоках до Дніпра, потім по Дніпру в Чорне море, далі повз о-в св. Євферія (Березань), вздовж західного чорноморського узбережжя до Константинополя. На цьому шляху стояли міста Новгород, Смоленськ, Любич, Родня, Кічкас, Олешшя.
За версією академіка Б.Рибакова, існувало два окремі шляхи: шлях із варягів у греки та шлях із греків у варяги. Перший контролювався варягами проходив зручним для мореплавців чином навколо Європи через Середземне море, з`єднуючи чисельні прибережні варязькі держави із Константинополем: "и по тому морю (морю Варћскому) внити доже и до Рима, а ѿ Рима прити по тому же морю, къ Цсћрюграду". Другий шлях контролювали руські князі та йшов він " изъ Грћкъ по Днепру, и вћрхъ Днћпра волокъ до Ловоти, и по Ловоти внити въ Илмерь ж ћзеро великоє, из негоже ћзера, потечеть Волховъ, и втечеть въ ћзеро великоє Нево, и того ћзера внидетћ оустьє в море Варћскоє".
Руські купці, які долали шлях із Києва до Константинополя за 30-40 днів, возили у Візантію хліб, ремісничі вироби, срібло в монетах, рабів, хутро, мед, віск, а також товари із Скандинавії і Прибалтики (зброю, янтар). Із півдня по Дніпру везли вина, прянощі, фрукти, дорогі тканини, ювелірні вироби, скляний посуд. Мав велике значення для розвитку і внутрішньої торгівлі, сприяв налагодженню різноманітних зв'язків окремих східнослов'янських племен та прискоренню їх державного об'єднання навколо Києва. Найбільше значення мав у 10 - першій третині 11 ст. Був зв'язаний з іншими водними шляхами Київської Русі - Прип'ятсько-Бузьким, який вів до Європи, і Волзьким, який виводив в Арабський халіфат. У 11-12 ст. внаслідок хрестових походів, які встановили зв'язки зі Сходом через Середземне море, цей шлях втратив своє значення.
