Українська латинка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Українська латинка — спільна назва для кількох історичних та нещодавніх проектів запровадження латинської абетки для української мови. Традиційно для запису текстів українською використовувалася кирилиця в різних її варіантах. Жодна з пропозицій латинізувати українську у минулому писемність не отримувала широкої підтримки, хоча заклики створити нову латинську абетку останнім часом дедалі частіше лунають з вуст національної інтеліґенції. Лінгвістично українська латинка (у всіх її варіантах) нагадує польську та (особливо) чеську абетки.

[ред.] Історія

Перші українські тексти латинкою датуються 16-17 сторіччями, записані чеською або польською абетками. У 19 сторіччі запровадити латинську писемність намагався Лозинський Йосип — вчений та священик зі Львова. Пізніше латинкою користувалась бюрократія Галичини під австрійською владою.

[ред.] Відповідність літер

Далі наводиться таблиця відповідностей між кирилицею та латинкою в її найпоширенішому сучасному варіанті: [1]

Aa	Bb	Cc	Čč	Dd	Ee	Ff	Gg
Aa	Бб	Цц	Чч	Дд	Ee	Фф	Ґґ
Hh	Ii	Jj	Kk	Ll	Mm	Nn	Oo
Гг	Ii	Йй	Кк	Лл	Мм	Нн	Oo
Pp	Rr	Ss	Šš	Ščšč	Tt	Uu	Vv
Пп	Рр	Сс	Шш	Щщ	Тт	Уу	Вв
Xx	Yy	Zz	Žž	'
Хх	Ии	Зз	Жж	ь

Літерам Я, Ю, Є, Ї в латинці відповідають Ja, Ju, Je, Ji після голосних та апострофа, та 'a, 'u, 'e, 'i після приголосних. Оскільки цьому випадку апостроф для розділення приголосних та йотованих голосних стає непотрібним, його використовують для позначення м'якості передуючої приголосної. Також замість Šč пропонувалося Ŝ, та ця ідеї не набула загальної підтримки.

[ред.] Зразок тексту

Ось так, наприклад, виглядає Заповіт Т. Г. Шевченка сучасною українською латинкою.

Taras ŠEVČENKO
Zapovіt

Jak umru, to poxovajte
Mene na mohylі,
Sered stepu šyrokoho,
Na Vkrajinі mylіj,
Ščob lany šyrokopolі,
І Dnіpro, і kručі
Bulo vydno, bulo čuty,
Jak reve revučyj.
Jak ponese z Ukrajiny
U syńeje more
Krov vorožu… otojdі ja
І lany, і hory —
Vse pokynu і polynu
Do samoho boha
Molytyśa… a do toho
Ja ne znaju boha.
Poxovajte ta vstavajte,
Kajdany porvіte
І vražoju zloju krovju
Voľu okropіte.
І mene v semji velykіj,
V semji voľnіj, novіj,
Ne zabud'te pomjanuty
Nezlym tyxym slovom.