Тарновські

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Тарновські — козацько-старшинський рід, походженням з Правобережжя, який, спочатку під прізвиськом Ляшко, з'являється на Прилуччині у другій половині 17 ст.

Іван Ляшко був військовим товаришем Прилуцького полку (1661).

Cин його, Федір Ляшко-Тарновський, був сотником варвинським (1689—1693).

Від нього і його старшого брата Василя Ляшка-Тарновського ведуть початки дві лінії роду Тарновських: молодша — полтавська і старша — чернігівська.

З першої вийшов ряд сотників варвинських (1689—1769), зокрема Іван Тарновський (1760—1769), полковник гадяцький (1772—1779); з другої — Степан Тарновський († близько 1730), бунчуковий товариш і, разом з Семеном Чуйкевичем, керівник Генеральної Військової Канцелярії (1728).

Син Степана — Яків Тарновський був генеральним бунчужним (1761—1779); з внуків — Василь Тарновський, вихованець Кеніґсберзького Університету, був чернігівським губернаторським маршалом (1790—1794), а Степан — київським губернаторським маршалом (1791—1792).

Син Василя — Володимир, член Полтавського Генерального Суду (1818—1826), український патріот, член масонської льожі «Любов до істини»; син Степана — Григорій (1788—1853), власник Качанівки на Борзенщині, знавець і меценат мистецтва, був приятелем Т. Шевченка.

Внуком Василя Яковича був Василь Тарновський (старший; 1810—1866), а правнуком Василь Тарновський (молодший; 1838—1899), їх родич Микола Якович Тарновський (1858—1898), дідич Канівського повіту, був археологом-аматором і збирачем київської старовини (видав «Каталог коллекцийукраинских древностей» з текстом В. Антоновича, 1898). З цієї лінії походить також Сергій Тарновський (* 1883), піаніст і професор Київської Консерваторії у 1920-их pp.