Тарасевич Леонтій
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тарасевич Леонтій († бл. 1703), видатний ґравер-мідеритник й офортист школи Олександра Т. (див.) кін. 17 — поч. 18 в. Т. учився у майстерні братів Б. і Ф. Кіліянів в Авґсбурзі, працював у Вільні, Чернігові, звідки їздив 1688 — 89 до Москви (портрети царівни Софії і Ф. Шакловитого), й (з 1695) у Києві. За докиїв. періоду створив: гербові композиції на заголовних стор. або фронтиспісах кн., призначених знатним шляхетським родинам Литви і Польщі (Т. мав значний вплив на віленську графічну геральдику); ілюстрації до панегіриків вітальних брошур на пошану військ. і культ.-осв. діячів: еп. О. Котовича (1685),. київ. митр. Варлаама Ясинського (1688), каноніка С. Боглевського (1691) — всі у стилі бароко; майстерно виконав заголовок віленського «Летурґікону» (1692), поєднавши архітектурні елементи з рослинними; портрети: єп. К. Бжостовського, єп. Б. Корвіна-Ґонсевського, стадюсти Г. Землі, кн. Г. Радзівілла та ін. За київ. періоду Т. виконав ряд ілюстрацій до привітальних вид. на пошану Сильвестра Крайського, Федора Захаревського і Бориса Шеремети (Шереметьєва), на яких у 5 мідеритах виступають у синтезі різні жанри ґраверського мистецтва: портрети, геральдичні, алегоричні й символічні композиції (тут Т. уперше застосував двобічний друк: у заголовку і фронтиспісу). Комплексний підхід в оформленні кн. Т. застосував, ілюструючи «Києво-Печерський Патерик» (1702): 46 мідеритів, які згодом були зразком для наслідування; їх копіювали і перевидавали до 1902. На поч. 18 в. Т. оздобив заголовні стор. «Псалтиря» (1702 і 1705), «Тріодь Цвітну» (1702), «Євангеліє» (9 ілюстрацій і заголовок, 1703), «Новий Заповіт» (20 ілюстрацій і заголовок), рамку до заголовку мініятюрного «Псалтиря» (1703) та виконав ряд станкових ґравюр. До ґравюр Т. впровадив сучасний йому типаж, одяг, архітектурні зображення, пейзажні фраґменти тощо.
Література: Ровинский Д. Подробный словарь граверов XVI — XXIX вв., 2 т. П. 1895; Попов П. Матеріяли до словника укр. ґраверів. К. 1926 і Додаток, І. К. 1927; Степовик Д. Леонтій Тарасевич у Вільно. Ж. Образотворче Мистецтво, ч. 4. К. 1971; Степовик Д. Олександр Тарасевич. К. 1975.
 |
Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
