Січ (студентська організація)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Січ», назва укр. студентських організацій, що діяли у другій пол. 19 і першій пол. 20 в. у Львові, Чернівцях, Відні й Ґраці. Найстаршою поміж ними була «С.» у Львові (1861 — 63). Створена з об'єднання студентських т-в «Союз» (з 1875) і «Молода Україна» (з 1900) «С.» У Чернівцях проіснувала від 1902 до 1923, зосереджуючися гол. на культ.-осв. діяльності серед українців Буковини; видавала «Бібліотеку», неперіодично брошури українознавства та гумористичну газ. «Січове Слово» (1904). Засноване 1895 студентське земляцтво «Русь» у Ґраці 1910 було перейменоване на Укр. Студентське Товариство «С.» — Ґрац; воно об'єднувало після 1918 бл. 50, по 1945 — бл. 200 студентів й активно діяло до кін. 1940-их pp.; орган — ж. «Студентський Прапор» (1947 — 48). Найтривалішою і найактивнішою була заснована 1868 «С.» у Відні (див. «Січ» віденська).
«Січ», віденська, одна з найстарших укр. студентських організацій, заснована 9. 1. 1868 у Відні. Засновниками й першими гол. «С.» в. були А. Вахнянин і Ю. Целевич; у наступні pp. товариство очолювали М. Подолинський, І. Пулюй, І. Горбачевський, Я. Окуневський, І. Куровець, М. Кордуба, В. Старосольський, Р. Перфецький, З. Кузеля, О. Бачинський, Р. Залозецький, Д. Равич, Б. Лончина та ін. Кількість чл. «С.» в. мінялася залежно від політ. подій: 1868 — 27, 1880 — бл. 38, 1890 — 40, 1898 — 30, 1901 — 02 — понад 70, 1915 — 16 — бл. 200, 1922 — 327, на поч. 1930-их pp. — 46, 1941 — понад 100, 1943 — понад 200; чимало чл. «С.» в. стали пізніше відомими ученими і суспільно-політ. діячами. «С.» в., як перше укр. студентське товариство народовецького напряму, відограло видатну ролю в історії укр. нац. відродження під Австрією. У 1870-их pp. «C.» в. брала активну участь у поширенні ідей М. Драгоманова, а за головування О. Терлецького — соціялістичного руху, за що й була тимчасово розв'язана (1877); згодом «С.» в. відстоювала майже завжди заг.-укр. політ. позиції. З ініціативи «С.» в., як проф. студентської організації, 1881 у Коломиї відбулося перше заг. віче гал. і бук. студентства. У 1901 — 02 «С.» в. активно підтримала сецесійний рух крайового студентства (див. Сецесія). З поч. 1900-их pp. «С.» в. діяльно включилася у боротьбу за укр. ун-т у Львові; 1913 організувала Стрілецьку Дружину для підготовки у військ. справі, у 1914 — 18 допомагала в акціях Сонму Визволення України, й Бойової Управи УСС; 1917 проголосила ухвалену заг. зборами резолюцію з вимогою об'єднання всіх укр. земель в одну укр. державу, в наслідок чого знову була тимчасово розпущена. На поч. 1930-их pp. «C.» в. розгорнула широку протестаційну акцію проти поль. погромів і пацифікації у Сх. Галичині. З кіл «С.» в. вийшла ідея створення централі укр. студентських організацій, що нею став заснований 1922 ЦеСУС. «С.» в. вела, крім праці в ділянці самоосвіти, також культ.-осв. роботу серед українців у Відні і під час воєнних подій харитативну працю серед поранених вояків українців і депортованих з укр. земель робітників.
«С.» в. розгорнула невелику вид. діяльність у 1870-их pp. (популярні книжечки для народу) і у 1920 — 24 (ж. «Молоде Життя», ж. Драгоманівської Громади при «С.» в. «Наш Світ», гумористичний ж. «Єретик»); заходами «С.» в. були видані для відзначення річниць товариства окремі альманахи п. н. «Січ» (1898 і 1908) та «Над синім Дунаєм» (1932). Упродовж свого існування «С.» в. провела велику працю для ознайомлення чужинців з Україною і помноження її прихильників. «С.» в. проіснувала до 1947 (1941 її перетворено на філію Націоналістичної Організації Укр. Студентства — НОУС, але назву «С.» збережено), коли після сов. окупації Відня був вивезений на Сибір останній гол. С. Наклович і майже всі чл. товариства покинули Відень.
Література: Січ, альманах в пам'ять 30-их роковин основання товариства Січ у Відні, за ред. М. Кордуби, С. Яричевського і Р. Сембратовича. Л. 1898; Січ, альманах в пам'ять «0-их роковин основання товариства Січ у Відні, за ред. 3. Кузелі і М. Чайковського. Л. 190'8; Над синім Дунаєм, ювілейний зб. Укр. Акад. Товариства Січ у Відні, за ред. О. Грицая і Т. Марітчака. Відень 1932.
 |
Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
