Пасюга Степан Артемович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Пасюга Степан Артемович - кобзар.

Народився 29 листопада 1862 року у с. Борисівка Харківської губернії.

Зір утратив у юнацькому віці.

Разом із П.Гащенком вчилися у кобзаря Дмитра Петровича Троченка з с. Лютовки Богодухівського повіту.

Отримавши “одклінщини”, пішли підвищувати свою майстерність у кобзаря з с. Мурафа Богодухівського повіту Стефана Яковича Бідила.

За свідченням Степана Пасюги, великий вплив на нього справив цехмайстер Хведір Ївлампійович Вовк.

З 1904 по 1906 рік навчає Григорія Кожушка; у 1905-1907 – Захара Беншого; у 1911 -1913 рр. – Єгора Мовчана.

У “транзитному” навчанні в С.Пасюги перебував і учень П. Гащенка – Іван Кучугура-Кучеренко.

Хоча особливого прагнення до концертних виступів С.Пасюга не виявляв, українська інтелігенція радо запрошувала кобзаря виступати на сцені.

У 1911-1912 роках разом з П.Гащенком, П.Древченком виступають на багатьох концертах, організованих українською інтелігенцією у Харкові, Києві, Полтаві, Одесі, Миргороді, Охтирці та інших містах.

Залишилися спогади про виступи С.Пасюги на Південно-російській промислово-сільськогосподарській виставці у Катеринославі (1910 р.); концерт у Катеринославському історичному музеї (1911 р.); Кустарній виставці у Санкт -Пітербурзі (1916 р.)

С.Пасюга був у родинних стосунках з останнім кобзарським цехмайстром (наступником Хведора Вовка) – Іваном Казаном.

Грав на бандурі і лірі.

Знав багато дум і старин, але “на люди” (для інтеліґенції) співав лише чотири – “Плач невольників”, “Три брати Озовські”, “Удова і три сина”, “Конівченко”.

Отримував найвищі оцінки як із боку кобзарів, так і музикознавців.

“Такого кобзаря, як Пасюга, ніколи не було й не буде! – згадував Є.Мовчан. – Голосу його не було краю і кінця. Він знав майже всі думи, співав величезну кількість народних пісень. А що вже грав на кобзі, то про це й говорити нема чого” (Ткаченко Г. Збагачуючи традиції // Єгор Мовчан. Спогади. Статті. Матеріали. – Суми: Собор, 1999. – С. 33-34]).

“У його рецитаціях, співаних гарним, баритоновим голосом, помічаємо перевагу речитатива над мелодією. Спів і гра Пасюги складається на гарну артистичну цілість,” – говорив Ф.Колесса (Колесса Ф. Мелодії українських народних дум. – К.: Наукова думка, 1969. – С. 315).

Степан Пасюга жив дуже просто, зневажав “світські витребеньки” і дотримувався заповітної строгості у відношені до учнів.

Великий вплив С.Пасюга мав і на Ткаченка Георгія, який доніс до сучасників манеру старосвітського кобзарського виконавства.

Помер 1933 року від голоду. Похований у с. Велика Писарівка.

Деякі із фонозаписів С. Пасюги зберігаються у фондах ІМФЕ (м. Київ).

Опанас Сластіон зробив із кобзаря дві портретні замальовки.

[ред.] Джерела

• Черемський, К. П. Повернення традиції / К. Черемський. – Х.: Центр Леся Курбаса. – 1999. – 288 с.
• Черемський, К. П. Шлях звичаю / – Х.: Глас. – 2002. – 444 с.

Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.