Ткаченко Георгій Кирилович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Георгій Кирилович Ткаченко ([5.5.[1898]] с. Глушково, Курська обл. – 1993 Київ). Закінчив московський ВХУТЕМАС в 1929 р., був відомим художником-архітектором і бандуристом, останнім представником так званої “слобожанської” традиції рецитацій під акомпанемент старовинної діатонічної бандури. У творах митця відображена широчінь його духовного світу, що поєднував українство та слов’янофільство, християнсько-консервативні переконання та сприйнятливість до нових ідей (замолоду був посвячений у масони). Мав величезну популярність серед українських інтелектуалів 1960 – 90-х рр.
Кобзарську науку перебрав від харківського кобзаря П. Древченка і свято дотримувався, ретельно оберігаючи від будь-якого переосмислення.
В репертуарі Г. Ткаченка 8 дум, 5 псальмів, 12 історичних пісень, 20 пісень народно-побутових та 5 танців.
Зміст |
[ред.] Учні
[ред.] Видані записи
[ред.] Видання
- Ткаченко, Г. К. Струна до струни / Г. Ткаченко // Егор Мовчан. Спогади. Статті. Матеріали. – Суми: Собор, 1999. – 6 4 с.
- Ткаченко, Г. К. Основи гри на народній бандурі / Г. Ткаченко // Черемський К. Повернення традиції. – Х.: Центр Леся Курбаса, 1999. – С.224-225
[ред.] Література
- Мішалов, В. – Георгій Кирилович Ткаченко – Останній кобзар – ж. Молода Україна, Червень, 1985
- Мішалов, В. – Останній кобзар – Нарис про Г. Ткаченка - "Bandura", 1985, №13.14, (С.49-52)
 |
Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
