Давид Ігоревич
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ДАВИД ÍГОРЕВИЧ (1059-1112) – син володимир-волинського князя Ігоря Ярославича, князь волинський після смерті Ярослава Ізяславича. Внук Ярослава Мудрого. В 1084 р. одержав від великого князя київського Всеволода Ярославича в уділ м.Дорогобуж на Волині, а 1085 р. – м.Володимир. В порозумінні з Святополком Ізяславичем київським намагався відняти Галичину від Володаря й Василька Ростиславичів. Переслідуваний князями за осліплення 1097 р. теребовлянського князя Василька Ростиславича, втік до Польщі. Незабаром повернувся до Володимира, але, коли військо великого князя київського Святополка Ізяславича обложило місто, Д.І. змушений був віддати його. Вів уперту боротьбу за волинський престол. В 1099 Д.І. закликав собі на допомогу половецького хана Боняка і при його підтримці здобув Володимир і Луцьк. На Витечівському з'їзді 1100 р. за осліплення Василька був позбавлений цього володіння. Замість Володимира одержав волинські міста Бузьк, Острог, Дубно і Чорторийськ, а незабаром Дорогобуж, де й помер.
ДЖЕРЕЛА:
1.Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
2.Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
