Argumentum ad Hominem
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Argumentum ad Hominem (латиною, дослівно: "Арґумент спрямований на людину") — одна із неформальних хиб відповідності, розрізняють два типи цієї хиби: образливий, та ситуативний.
[ред.] Argumentum ad hominem образливий
Цю хибу допускають, коли замість спроби довести неістинність виводу, вдаються до нападок на опонента. Наприклад, якщо твердять, що філософські погляди Бекона хибні, оскільки він був усунутий з посади канцлера за нечесність. Або, якщо хибність тверджень встановлюється на підставі того, що вони належать комуністам, католикам або "западенцям". Причиною, чому ця хибна арґументація може бути тим не менше переконливою, є психологічний процес переносу. Якщо вдається викликати почуття осуду стосовно особи опонента, воно може переноситися на слова та погляди цієї людини.
[ред.] Argumentum ad hominem ситуативний
Цей підвид argumentum ad hominem полягає у прив'язуванні поглядів опонента до обставин у котрих він перебуває. Тобто, якщо дехто, замість того, щоб намагатися довести істинність свого твердження намагається переконати свого опонента, що той зобов'язаний із ним погодитись по причині особливої ситуації останнього. Наприклад, якщо опонентом є віруюча особа, то арґументація, що опонент повинен погодитися із певним висновком бо його заперечення означатиме незгоду із Святим Письмом, є зразком хиби "ситуативний argumentum ad hominem".
Іншим класичним прикладом є історія про мисливця, котрий на закид як йому не соромно позбавляти життя невинних тварин заради свого задоволення, у відповідь запитав свого критика чому той позбавляє життя невинну худобу, м'ясо котрої він споживає. Мисливець у даному випадку винен у вдаванні до ситуативного argumentum ad hominem, оскільки, замість того щоб довести своє право на полювання, він вказує на те, що його критик не має права засуджувати його у зв'язку із особливими обставинами критика, а саме що той не є вегетаріанцем.
Арґументація на зразок наведеної вище є некоректною, оскільки вона не має за мету встановлення істинности чи хибности твердження, а прагне досягнути згоди опонента у зв'язку із його особливими обставинами. Що часто вдається, оскільки вона буває дуже переконливою.
Другий спосіб вживання ситуативного ad hominem полягає у запереченні твердження опонента, коли твердять, що висновки, що їх дотримується опонент, продиктовані його спеціальним інтересом, а не раціональними доказами чи фактами. Наприклад, коли твердження виробників машин про корисність високих митних тарифів на імпорт машин відкидажються на підставі того, що вони природньо зацікавлені у істинності такого твердження.
[ред.] Зв'язок між ситуативним та образливим ad hominem
Ситуативний ad hominem може розглядатись як частковий випадок образливого. Справді, використання ситуативного ad hominem полягає у вказуванні на розбіжності між поглядами опонента або між його поглядами та поступками, що може розглядатися як образа. Другий варіант вживання ситуативного ad hominem полягає у звинуваченні опонента в настільки сильній упередженості, що арґументи того є просто раціоналізацією висновків що диктуються його інтересами, що є очевидно образливим.
