Ідмон
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ІДМО́Н (гр. Idmon) — віщун, син Аполлона й Астерії (варіант: Кірени), подорожував з аргонавтами, незважаючи на те, що йому пророкували смерть у цій подорожі. Помер на землі маріандінів від укусу змії (за другою версією — від хвороби, за третьою — роздертий диким кабаном). Коли мегарці й беотійці заснували Гераклею Понтійську, вони, за велінням Аполлона, спорудили І. гробницю і шанували його як покровителя.