Ємець Василь Костьович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ємець Василь Костьович (15 грудня 1890, с. Жаборівці, тепер смт Шарівка Богодухівського р-ну Харківської області - 6 січня 1982, Лос-Анджелес, США) - бандурист-віртуоз, бандурний майстер, історик, письменник

Народився в козацькій родині.

Музичні здібності, любов до української пісні передалися Василю від батька й матері. У їхній родинній оселі навіть стояв фонограф, на якому записували пісні. Хлопець виростав серед народних мелодій, особливо його захоплювала гра сліпих кобзарів. Навчаючись у старших класах гімназії, він на власноруч зароблені гроші купив собі бандуру.

Учень кобзаря І.Кучеренка-Кучугури.

Перший його публічний виступ відбувся 6 грудня 1911 року в Охтирці (тепер Сумська область). Цей виступ мав надзвичайний резонанс і ледь не завершився виключенням Василя з гімназії, бо він співав "Розриту могилу" Тараса Шевченка.

Світе тихий, краю милий,
Моя Україно!
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть Москалеві
Господарювати
І з матері полатану
Сорочку знімати.
Поспішайте ж, недолюдки,
Матір катувати!

Від виключення з Охтирської гімназії Василя Ємця врятувало те, що на вчительську раду, де розглядався цей "скандальний інцидент", він представив "Кобзаря" Т.Шевченка – з позначкою "Дозволено цензурою".

В 1911 році Василь Ємець поступає до Харківського університету Харківського університету на природничий відділ фізико-математичного факультету. У вільний від навчань час навчає гри на бандурі студентів та виступає у харківському кінотеатрі "Зєркало жізні" у перервах між фільмами.

Влітку 1913 року на запрошення Миколи Богуславського прибув до Катеринодару, де організовував "Першу кубанську кобзарську школу".

1914 - після участі в демонстрації проти заборони вшанування пам'яті Тараса Шевченка змушений був виїхати з України до Москви, де продовжив навчання в місцевому університеті.

Виступив восени 1914 року на Всеслов'янському концерті в Москві. Російська преса відзначила високу майстерність його гри.

В 1916 році відбувся дебют Василя Ємця у Великому імператорському театрі. Після цього найбільша на той час московська газета "Русскоє слово" назвала Ємця віртуозом.

Закінчивши університет 1917 року, він повернувся в Україну (на Чернігівщину).

1917-1918 - вчителював у м. Сосниці (тепер Чернігівська область)

Січень 1918 р. - у складі Бойового куреня військового міністерства УНР брав участь в обороні Києва від червоних військ Михайла Муравйова.

Березень-квітень 1918 р. - служив у полку ім. гетьмана Петра Дорошенка Першої козацької синьої дивізії УНР

У 1918 році за сприяння великого прихильника кобзарства гетьмана Павла Скоропадського організував Кобзарський хор, пізніше названий Першою державною капелою бандуристів.

3 листопада 1918 року в Києві в театрі Берґоньє (тепер театр ім. Лесі Українки) відбувся перший прилюдний концерт Кобзарського хору. Потім були виступи в Українському робітничому домі, Купецькому зібранні, "Молодому театрі" Леся Курбаса.

1919 - виступав з концертами на фронтах.

1920 року емігрує до Чехословаччини. Виступає в таборах для інтернованих українців, пізніше - по різних містах Чехії, граючи тепер уже не тільки для своїх земляків. Щоб надолужити брак фахової музичної освіти, бандурист незабаром вступає до Празької, а згодом - до Берлінської консерваторії.

1923 - у видавництві "Українське слово" (Берлін) видав свою розвідку "Кобза та кобзарі" з бібліографічним додатком З.Кузелі (репринтне перевидання - видавницво "Музична Україна", 1993, Київ). У ній, зокрема, подані цікаві відомості про козаків-кобзарів Кубані. Це найвідоміша, але не єдина його публікація - загалом їх понад 20 (деякі - іноземними мовами). Писав і музичні композиції ("Передзвони", "Над Дніпром", "Про Крути", "З кримських гір" та ін.).

На еміграції зорганізував школу гри на бандурі (1923) та другу капелу бандуристів (1924).

1934 року Василь Ємець переселився до Франції і на довгий час зупинився в Парижі, де також не занедбував своєї бандурної справи, брав участь у концертах французьких музичних товариств або по приватних домівках, улаштовуваних Федерацією французьких артистів.

1937 - переїхав до США. Багато концертує по всіх великих містах.

1938 року одружився. Про цей період його життя відомо дуже мало. Грає, пише, організовує, вчить і робить бандури. Власними руками змайстрував так звану "подвійну бандуру" на 62 струни. Згодом визнані професіонали не вірили, що таку бандуру міг зробити аматор.

На своїй бандурі виконував твори Бетховена, Моцарта, Шопена і мріяв поставити її поруч арфи, скрипки, піаніно.

Василя Ємця називали "кобзарем у фраку".

[ред.] Праці

• Ємець, В. Відродження бандури // Сніп, Х.:1912
• Ємець, В. – Шануймо народних співців // “Маяк”, ч.8 К.:1913
• Ємець, В. – Кобза – Кілька слів про українського народного струмента та його походження // “Українське слово”, ч.76 Берлін.:1921
• Ємець, В. – Кобзарі старих часів // “Українське слово”, ч.102, 103, Берлін.:1921
• Jemetz, V – Kobza a kobzari – Hudebni Vychova N. 8, 9, 10, 1922 i 6-7, 1923, Praha
• Ємець, В. – Кобза і кобзарі – 1-ше видання, Берлін, 1923, (111с.) 2-ге видання, Н.Й., 1959, 3-тє видання, Київ, 1991.
• Jemetz, V – Kobza narodni hudebni nastroj Ukrajincu – Prazsky Illustrowany Zpravodaj N. 216, 1925
• Jemetz, V – Ukrajinsky Kobzar Ostap Veresaj – Prazsky Illustrowany Zpravodaj N. 216, 1925
• Jemetz, V – Kobza-Bandura, ukrajinsly narodny nastroj – Narodna Politika 22.1. 1925 Praha.
• Ємець, В. – Перша кобзарська капеля // “Наш світ”, 15 лютого, 1925 Варшава
• Ємець. В. – Кобзар Остап Вересай – Календар Робітничого Союзу на 1926 р. – Скрентон, 1925, (С.93-102)
• Ємець, В. – Українські думи // “Канадійський фармер”, 26 Березня, 1925 Вінніпеґ, Канада.
• Ємець, В. – Українські народні співці // “Канадійський ранок”, 11 і 18 травня, 1926 Вінніпеґ, Канада.
• Ємець, В. – Кобза-бандура – Український народний струмент. // “Дніпро”, 15 травня, 1926 -Чікаґо.
• Ємець. В. – Кобзар Остап Вересай – Календар Робітничого Союзу на 1926 р. – Скрентон, 1926, (С.93-102)
• Ємець, В. – Кобза-бандура – Руський народний музичний інструмент. // “Свобода”, 30 вересня, 1926 -Ужгород.
• Ємець, В. – В справі поширення кобзарства // “Народна воля”, 23 липня, 1927 –Скрентон, США
• Jemetz, V – Kobza-Bandoura. L’instrument national ukrainien – Liege – Universitaire 13.5.1927 Belgique.
• Ємець, В. – Відродження кобзи. // “Тризуб”, 16 січня, 1927 –Париж
• Ємець, В. – На Закарпатті. // “Тризуб”, 27 листопада, 1927 –
• Ємець, В. – Яка кобза є українським національним інструментом. // “Час”, 1929 -Чернівці.
• Ємець, В. – 25 літ творчою праці – (Програмка концерту) - Торонто, 1936 (24с.)
• Ємець, В. – Ювілейна пам’ятка з нагоди двадцяти-п’ятилітньої праці Василя Ємця для української музичної мистецтва (1911-1936) – Вінніпеґ, Канада 1936 (24с.) (У бібліотеці Осередку у Вінніпезі)
• Ємець, В. – На добру славу України – г. Український робітник, Канада 17.11.1950 (Про платівки УКБ та про Тютюнника)
• Ємець, Василь - У золоте 50 річчя на службі Україні — Голівуд, США, 1961 (341с.)
• Ємець. В. – Перша капела бандуристів у світі правди // “Батьківщина”, Торонто, №13-14, 17-31.7.1971, // № 15, (1257) 14.8.1971,
• Ємець, В. - Кобза-бандура – Кобзарський листок Рік 5, ч. 32, Лютий 1977

[ред.] Учні

М. Дремцов О. Обабко, Кость Німченко, Антін Чорний, Михайло Теліга

[ред.] Література

• Горлиця. Л. Василь Ємець – кобзар віртуоз, композитор // Вісті, №34, 1970.
• Кіндзерявий-Пастухів, С. - Думки вголос – Кобзарський листок Рік 5 ч. 39, Січень 1978, (Про записи з грою В. Ємця)
• Литвин, М. – Струни золотії – “Веселка”, К.:1994 (117с.)
• Самчук, У. - Живі струни - Детройт, США, 1976 (468с.)