Язичництво
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Язичництво (від давньоруського языкъ «народ») (або поганство (від лат. paganus «селянин; язичник»)) — будь-яка політеїстична релігія з точки зору християнства. Християнство, як монотеїстична релігія, всіляко переслідувало поклоніння багатьом богам, нав'язуючи поклоніння одному богові.
У Біблії язичниками названо, поміж іншими, давніх греків та римлян, що мали пантеон богів, яким вони поклонялися. (Серед найвідоміших: (грец.) Зевс, Аполон, Афіна, Деметра, Гефест; (рим.) Юпітер, Марс, Венера, Меркурій, Нептун). Свій пантеон богів мали всі давні племена. Так, скандинави мали культ богів Одина, Фреї, Локі. Подібні культи мали й давні кельти й давні єгиптяни.
На Русі (у Києві) язичество існувало до введення християнства. Найвідомішими руськими богами були: Ярило (бог сонця та весни), Дажбог (бог сонця та багатства), Велес (або Волос) (бог скота), Перун (бог грому), Род (бог народження). Язичество було скасував князь Володимир у 988 році, а замість нього було введено християнство східного обряду (православ'я). Попри намагання знищити будь-які прояви язичества серед населення Русі, деякі язичеські культи та обряди ще довго зберігалися та відправлялися потай, а деякi трасформувалися у християнські обряди з елементами язичества (коломийки, веснянки, колядки, щедрівки, корогоди, свято Івана Купала, масляна) (оскільки православна церква намагалася підлаштувати язичницькі свята під християнські) та й протривали дотепер.
