Цибуля ведмежа
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |
Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це! |
| Цибуля ведмежа | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
Цибуля ведмежа, левурда (Allium ursinum L.) Багаторічна трав’яниста рослина родини лілійних з довгастою цибулиною, оточеною перетинчастою піхвою. Стебло прямостояче, негіллясте, циліндричне, зверху кутасте, тригранне, з двома прикореневими листками, голе. Вся рослина має часниковий запах. Листки коротші за стебло, довгастоеліптичні, довгочерешкові, з короткою піхвою; плоскі, гострі, цілокраї, обернені нижнім темно-зеленим боком вгору, черешки листків за довжиною майже дорівнюють листковим пластинкам. Квітки в небагатоквіткових, зверху плоских зонтиках, а опадним покривалом з двох-трьох листочків, що за довжиною дорівнюють зонтику. Квітки правильні, оцвітина проста, шестичленна, роздільнопелюсткова, листочки оцвітини білі (9-12 мм завдовжки). Тичинок шість, маточка одна з верхньою зав’яззю. Плід - коробочка з трьома глибокими рівчачками.
Росте в листяних і мішаних лісах. Тіньолюбна рослина. Поширена на Поліссі, в Лісостепу, північно-східній частині Степу, в Карпатах. Промислова заготівля можлива у Хмельницькій, Вінницькій, Івано-Франківській, Закарпатській і Львівській областях. Запаси сировини незначні, потребує дбайливого використання і охорони.
[ред.] Практичне використання
Лікарська, харчова, фітонцидна, медоносна рослина.
У науковій медицині використовують цибулини, які містять ефірні олії, глікозиди. Цибулини використовують для лікування жіночих хвороб, гнійних ран, трофічних виразок і пролежнів.
У народній медицині ведмежу цибулю використовують при порушенні травлення, проносі, відсутності апетиту, при катарах шлунку і кишечнику (особливо інфекційного походження), при гіпертонії, артеріосклерозі. При грипі діб як профілактичний засіб; має антицинготну і глистогінну дію. Зовнішньо застосовують для натирання болючих місць при ревматизмі.
Молоді листки містять вітамін С і вживаються в їжу навесні як овоч чи приправа до різних страв.
Як і всі види цибулі, ведмежа цибуля має фітонцидні властивості; пари розтертої цибулі вбивають хвороботворні бактерії і навіть туберкульозну паличку.
Всі види цибулі добре поїдаються тваринами, але ефірна олія з часниковим запахом, що міститься в рослинах, надає молочним продуктам неприємного присмаку, часникового запаху ї червонуватого забарвлення. Цибуля ведмежа - добрий медонос, бджоли інтенсивно відвідують її квітки, збирають нектар.
[ред.] Збирання, переробка та зберігання
Збирають цибулини навесні або на початку літа. Викопують їх лопатами, струшують землю, обрізують надземні частини і миють холодною водою). Після обсихання їх пакують у кошики або ящики і відправляють на пункти переробки. Сировину переробляють у день збирання або зберігають не довше шести днів у вологих, прохолодних приміщеннях.
[ред.] Джерела
- Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С.І. Дари лісів. – К.: «Урожай», 1979
