Хлопоманство
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хлопомáнство, народницько-культ. течія укр. інтеліґенції на Правобережній Україні 50—60 pp. 19 в., яка прагнула зближення з народом. Хлопомани (х.) — поль. термін на означення прихильників селянства; згодом цю презирливу назву перебрали самі адепти «любови до простого укр. народу». Цей рух під впливом соц.-рев. ідей Зах. народився спочатку серед студентів Київ. Ун-ту, які походили зі спольщених шляхетських родин. Усвідомивши собі, що належить служити «тому народові, серед якого живеш», вони покинули поль. студентські орг-ції і заснували укр. громаду. X. знайшло також відгук серед молоді Лівобережжя, зокрема в Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі й ін. м. Серед основоположників, X. були: В.Антонович, Т. Рильський, Б. Познанський, К. Михальчук, П. Житецький, П. Чубинський. Ідеологом X. був В. Антонович, який накреслив і програмові його засади. Відповідаючи на закиди з поль. боку в зраді і ренеґатстві, В. Антонович відкидав «шляхетський порядок і ієзуїтизм, противний духові нашого народу й шкідливий для його життя.. .» («Моя исповедь»), закликав полюбити народ, серед якого живеш, жити його інтересами, повернутися до народности, колись покинутої предкгми і активно працювати для народу, щоб спокутувати гріхи своїх батьків перед цим народом. Обороняючися перед закидами, що українці співпрацюють з рос. революціонерами («Молодая Россия»), X. опублікували за підписом 21 особи «Отзыв из Києва» (у моск. «Современной летописи», XI, 1862). У цій заяві автори відкидали рев. засоби боротьби, вважаючи за єдину свою мету турботи за нар. освіту, спростовували також закид у сепаратизмі, бо X. не підносили питання про відокремлення України від Росії, вважаючи, що для непідготованого і в більшості неграмотного народу проблема сепаратизму не була реальною. Підкреслення аполітичности випливало з переконання, що насамперед слід піднести освіту й культуру мас, але також з обережности перед владою. Тому X. діяли леґально, щоб не наразитися на закиди у рев. діяльності.
З 1859 X. працювали у Київ. Громаді; допомагали закладати недільні школи, співпрацювали з ред. «Основи». Під час літніх вакацій X. організували мандрівки по Україні («ходження в народ»), щоб пізнати край і його людність.
Культ.-осв. діяльність X. викликала обвинувачення з боку рос. публіцистів у політ. зв'язках з поль. повстанням 1863, хоч X. вважали його чужою справою. У висліді репресій рос. влади («Валуєвський циркуляр») X. припинили свою діяльність, але брали участь у діяльності Київ. Громади та в ін. гром. заходах, але без орг. оформлення.
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства
- Антонович В. Моя исповедь. Основа, кн. І. 1862;
- Драгоманов М. До історії укр. хлопоманів у 1860 pp. Житє і слово, кн. III. 1895;
- Антонович В. Автобіографічні записки. ЛНВ, кн. VII — IX. Л. 1908; Познанський Б. Воспоминания. Укр. Жизнь, ч. 8 — 10. 1914; *Мицюк О. Укр. хлопомани. Чернівці 1933;
- Zachowski R. Do ideologji chlopomanów ukraińskich. Biuletyń Polsko-Ukrainski, Nr. 100. B. 1935;
- Суспільно-політ. рух на Україні в 1863 — 1864 pp. Матеріяли і документи. К. 1964.
