Фінляндське генерал-губернаторство
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |
Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити. Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це! Цей шаблон також треба замінити на конкретніший |
Фінля́ндське генера́л-губерна́торство – адміністративно-територіальна одиниця у складі Російської Імперії (центр – місто Гельсінгфорс)
[ред.] Історія
Вступ Фінляндії до складу Російської Імперії почався ще після Північної війни (1700 – 1721), після якої, згідно з Ніштадтському мирному договору (1721 року) Швеція повертала до Російської Імперії Південно-Західну Карелію та Виборг. За Абоському мирному трактату 1743 року, до Росії перейшла Південно-Східна Фінляндія (з містами Вільманстранд, Нейшлот та Фрідріхсгам), населення якої відразу ж отримало чимало пільг від російської корони.
Повний вступ Фінляндії до Російської Імперії відбувся після поразки Швеції в Російсько-Швецької війні (1808 – 1809). Головою Фінляндського князівства став російський імператор, представником якого в Фінляндії був генерал-губернатор. Весь час перебування Фінляндії у Росії перша домоглася зберегти свою автономію, а 20 червня 1906 року фінський сейм навіть зміг провести свою конституцію (Сеймовий устав) через утвердження імператора.
Після Жовтневої революції у Росії 6 грудня 1917 року Сейм Фінляндії прийняв декларацію про суверенітет Фінляндії. 22 грудня 1917 року радянська Росія згодилася на незалежність Фінляндії – була створена нова держава.
[ред.] Поділ
8 губерній:
-
- Або-Б’єрнеборзька (центр – Або)
- Вазаська (центр – Миколайстад)
- Виборзька (центр – Виборг)
- Куопіоська (центр – Куопіо)
- Нюландська (центр – Гельсінгфорс)
- Свято-Михельська (центр – Свято-Михель)
- Тавастгуська (центр – Тавастгус)
- Улеаборзька (центр – Улеаборг)
