Фотокамера
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фотокамера — прилад для фіксації оптичного зображення на спеціальному носії, насамперед на фотоплівці або у формі комп'ютерного файлу на електронній карті пам’яті.
Термін фотокамера походить від лат. camera, тобто «кімната». Найпершою формою фотокамери була саме темна кімната (camera obscura) з невеликим отвором в одній з стін. Завдяки цьому отвору, який є прообразом сучасного лінзового об’єктиву, camera obscura може формувати зображення низької якості на протилежній стіні. Такі камери обскури існують і зараз у деяких освітніх закладах для ілюстрації базових оптичних принципів.
В українскій мові тривалий час єдиним прийнятним терміном вважався «фотоапарат», скоріш за все від французького франц. «appareil photographique» але, схоже, під впливом англомовної літератури, термін «фотокамера» (англ. photocamera) стає домінуючим. Серед фотографів-професіоналів є тенденція ставитися до терміна «фотоапарат» зневажливо, як до старомодного і надто аматорського.
Зміст |
[ред.] Загальні принципи і основні деталі
Основним принципом роботи фотокамери є проекція оптичного зображення заданої інтенсивності світлового потоку на реєструючий елемент впродовж заданого інтервалу часу. Комбінація інтенсивності і часу зветься експозиція.
[ред.] Об’єктив
Оптична система, здатна створювати зображення об'єкту, що його фотографують, на світлочутливому елементі. Об’єктиви можуть бути як дуже простими (одна лінза або навіть невеликий отвір, як у камері-обскурі) так і надзвичайно складними оптичними приладами. Останні є здатними дуже ефективно виправляти різноманітні оптичні аберації а також самостійно здійснювати фокусування на об'єкті зйомки, зменшувати вплив вібрації тощо.
Окрім системи лінз об’єктив зазвичай містить в собі механізм діафрагми, тобто отвору змінного діаметру, який регулює інтенсивність світлового потоку, що проходить крізь об’єктив. Іншою важливою функцією діафрагми є вплив на глибину фокусу.
|
|
[ред.] Типи фотокамер
Оскільки у роботі фотокамери можна виділити два принципово окремих процеси — створення і фіксацію зображення, класифікацію фотокамер доцільно проводити саме за ціми двома критеріями — тобто за типом оптичної схеми і за типом носія зображення. Існують реалізації майже всіх оптичних схем для різних типів носія. Деякі моделі фотокамер навіть мають можливість зміни типу носія (насамперед складні професійні та дослідницькі камери).
[ред.] Носії зображення
- Фотоплівка
Фотоплівка є сучасним засобом хімічного способу фіксації оптичного зображення. Вона прийшла на зміну фотографічним пластинам – найпершому засобу хімічної фотографії. Хоча фотоплівка швидко втрачає популярність на користь електронних носіїв, у неї є досить багато гарячих прибічників. Деякі характеристики фотоплівки і зараз доступні тілки цифровим камерам найвищої цінової категорії, але ця дистанція стрімко зменшується.
- Електронні носії
Цифрова фототехніка пропонує принципово новий спосіб фіксації, обробки та зберігання оптичного зображення. Замість фотоплівки у цифрових фотокамерах використовується електронна світлочутлива матриця. Програма камери зчитує сигнал з такої матриці і зберігає цю інформацію у вигляді файлу даних. Традиційно цифрові камери працюють з форматами JPEG, TIFF і так званим RAW-форматом. Останній є найпридатнішим для подальшої роботи із зображенням, оскільки він містить чисту, необроблену (raw англійською – «сирий») інформацію, що її отримано від сенсорної матриці. Сучасні цифрові камери працюють з картами пам'яті різних форматів і ємностей а також, рідше – з дискетами або компакт-дисками.
- “Film or Digital?”
Тривалий час точиться дискусія щодо недоліків та переваг цифрової фотографії над хімічною. В цій дискусії є багато аспектів і кожна технологія має своїх палких прибічників. Однак, загальною є тенденція до переходу все більшої кількості фотографів до цифрової зйомки. Останні досягнення цифрової технології залишають все менше аргументів на користь традиційних методів.
[ред.] Тип оптичної схеми
- Двооб’єктивні (компактні) фотокамери
В ций типах фотокамер існує два оптичні тракти – один для створення зображення на світлочутливому елементі, а інший для передачі приблизно того ж зображення в око фотографа. Двооб’єктивні камери з’явилися раніше інших типів. Вони є простішими за конструкцією, але мають суттєві недоліки, основним з яких є неповне співпадіння зображення, яке потрапляє на світлочутливий елемент з зображенням, яке бачить фотограф (так званий «паралакс»).
- Дзеркальні (однооб’єктивні) фотокамери
У дзеркальних камерах єдиний оптичний тракт створення зображення розділяється після об’єктиву за допомогою рухомого дзеркала. Коли дзеркало знаходиться у нижньому положенні, світловий потік проходить крізь об’єктив і пентапризму та створює зображення на матовому склі. Це зображення і бачить фотограф. В момент натискання на спуск дзеркало на короткий час підіймається у верхнє положення і зображення проектується на світлочутливий елемент. Важливо, що обидва зображення є майже ідентичними, що є найбільшою перевагою дзеркальної оптичної схеми. Фотограф має змогу отримувати на знімку саме той кадр, який він бачив у момент зйомки. На жаль, саме дзеркало і є найслабкішим елементом такої камери. По-перше, дзеркало має працювати швидко, тихо і передавати на корпус камери якнайменше вібрацій. По-друге, механізм підняття та опускання дзеркала має бути дуже надійним, а значить відносно важким. По-третє, наявність дзеркала не дозволяє суттєво зменшити розміри корпусу камери (хоча, для багатьох це не є недоліком, оскільки маленьку камеру нечітко фіксує долонь фотографа).
Схема праворуч: 1—об’єктив, 2—дзеркало, 3—затвор, 4—світлочутливий елемент, 5-матове скло, 6-лінза, 7-пентапризма, 8-окуляр
- Фотокамери з напівпрозорим склом
Деякі виробники намагалися подолати недоліки дзеркала що рухається шляхом встановлення напівпрозорого скла або спеціальної подвійної призми, яка частку світлового потоку спрямовувало на плівку або матрицю, а іншу частку в око фотографу. Така конструкція не набула широкого вжитку через те, що вона ефективно знижувала чутливість фотокамери. На світлочутливий елемент потрапляла тільки близько половини всього світлового потоку, що призводило до збільшення «шуму» у цифровому варіанті і «зерна» на плівці.
- Фотокамери з електронним розділенням зображень
Прогрес у мікроелектроніці дозволив виготовити прийнятні за ціною цифрові камери, в яких зображення для фотографа виводиться на один або навіть два окремих мініатюрних рідкокристалічних дисплея. При цьому використовувється той самий сигнал з фотосенсору, що і для запису зображення у файл. Це одразу вирішило багато проблем - зникла необхідність у будь-яких ненадійних механічних елементах, насамперед дзеркала, зберігається весь світловий потік і око фотографа бачить картину абсолютно ідентичну тій, що записується. Однак, всеж-таки і цей дизайн не позбавлений суттєвих вад. Час реакції дисплеїв на зміну зображення і камери в цілому є досить великим і не є задовільним у багатьох ситуаціях. До того ж, якість зображення на міні-дисплеї гірша за ту, яку забезпечує чисто оптична схема.
- Інші типи фотокамер
Розвиток цифрових технологій сильно розмив границі між типами фотокамер. Зараз фотокамери різної якості можна знайти у широкому спектрі пристроїв – від мобільних телефонів до портативних комп'ютерів і музичних плеєрів. Можна прогнозувати, що така інтеграція триватиме і надалі.
