Українське Визвольне Військо
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Українське Визвольне Військо (УВВ), назва добровільних формацій, творених з полонених радянської армії української національності в німецькій армії. Вперше такі загони були утворені на терені дій 6 німецької армії на Харківщині й Сумщині, але їх узимку 1941 розігнали команди нім. політ. поліг ції (СД). У Донбасі, на території дій нім. гірського корпусу, з українців полонених були створені перші сотні Гіві (Hilfswillige — добровольців). У грудні 1941 Гітлер заборонив творити загони з сов. полонених, за винятком легіонів: туркестанського, півн.-кавказького, грузинського, вірменського, а згодом також волзько-татарського й кримсько-татарського. Проте відділ Верховного командування нім. армії, який відав чужинецькими військ. формаціями, 1942 без відома Гітлера утворив бл. 300 т. зв. східніх батальйонів, у ч. яких було 74 укр. Деякі з цих батальйонів мали тривку організацію, а один з них (ім. Богуна), перекинений зі Сх. фронту до Франції, перейшов на бік французького резистансу. По закінченні війни, у відповідь на сов. вимоги видати їх, французький уряд уможливив старшинам і воякам куреня продовжувати службу в Чужинецькому леґіоні. Назагал нім. плани створення УВВ не могли вийти поза створення укр. Відділу пропаґанди IV, в якому працювали укр. журналісти й пропаґандисти (Г. Которович, Б. Кравців, К. Дацько й ін.) і видавали для укр. вояків і полонених газ.: «Нова Доба» й «Укр. Доброволець». Цей відділ опрацював також план створення УВВ з вояків сх. батальйонів і сотень «Гіві», який не міг бути здійснений, бо в сер. 1943 Гітлер, роздратований аферою генерала А. Власова («Смоленський маніфест») і переходом деяких сх. батальйонів на бік сов. армії, наказав розпустити значну кількість сх. батальйонів, а решту перекинути на зах. фронт. З утворенням Української Національної Армії всі доти існуючі загони УВВ мали ввійти до її складу. Під кін. війни ген. Е. Кістрінґ заявив, що 220 000 українців боролися по боці, нім. армії проти СРСР, але, мабуть, у це ч. зараховано всіх українців у нім. мундирах, а не тільки УВВ, в якому було не більше 75 000 старшин і вояків.
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства
- Небелюк М. Під чужими прапорами. Париж 1947; Thorwald U. Wen sie verderben wollen. Штутґарт 1952; Anders W. Hitler's Defeat in Russia. Чікаґо 1953; Л у ц ь Горобець С. Курінь ім. Івана Богуна. Газ. Шлях Перемоги. Мюнхен 1967, чч. 6 — 39.
 |
Це незавершена стаття з військової справи. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
