Тантал (міф)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ТАНТА́Л (гр. Tantalos) — син Зевса й німфи Плуто, лідійський або фрігійський цар. За міфами, Т. був улюбленцем богів, бенкетував з ними на Олімп і. Коли він запишався та образив богів, ті скинули його в Аїд. За іншою версією, боги тяжко покарали Т. за те, що він розголосив таємниці Зевса, викрав нектар і амбросію та частував ними людей; бажаючи переконатися, чи боги всезнавці, нагодував їх м’ясом свого сина Пелопа ; заховав золотого собаку, якого Пандарей викрав із храму Зевса. На тому світі Т., стоячи по шию в воді, не міг утамувати спраги, бо вода відступала, коли він нахилявся, щоб напитися; над ним на гілках рясніли стиглі плоди, але він не міг їх дістати .
Звідси походить вислів «Т. муки (муки Т.)», що означає страждання, яких зазнає людина від усвідомлення близькості бажаної мети і неможливості її досягти.
