Струна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
а)цілою частиною; б) двома половинами;
в) трьома третинами; г) чотирма чвертями і т.д.
Струна́ - тонка, гнучка, сильно натягнута нитка з рівномірно розподіленою по довжині щільністю. При збудженні струни, наприклад ударом або щипком, вона починає здійснювати коливальні рухи, при яких всі її ділянки зміщуються в поперечному напрямку. Будь яке коливання струни можна представити у вигляді суми її гармонічних власних коливань, частоти яких f залежать від її довжини l, площі перетину S, натягнення Q , щільності матеріалу ρ та умов закріплення кінців. Для струни на жорстких опорах, 
, де n - ціле число, що відповідає номеру гармонічної складової.
В музиці струна є джерелом звукових коливань у струнних музичних інструментів. При цьому тембр звуку струни визначається формою коливань, тобто спектром збуджених коливань. В давні часи струни виготовляли з кори дерев, рослинних волокон та волосся тварин (переважно кінського). В сучасних музичних інструментах використовують переважно металеві струни, рідше - жильні, шовкові та із синтетичних волокон (нейлон). Для видобування низьких тонів при обмеженій довжині струн використовують т.зв. обвиті струни. Вони складаються з тонкої нитки, обвитої в один чи два шари м'яким металевим дротом, т.зв. канителлю.
[ред.] Джерела та посилання
- БСЭ
- (рос.)Гітарні струни
